У центрі столиці ФРН є незвичайний меморіал «Пам’ятник знищеним євреям Європи». На 19 тисячах квадратних метрів розташовані майже три тисячі бетонних плит різної величини: сірі, майже чорні, вони нагадують надгробки. Меморіал від самого початку був сприйнятий неоднозначно, бо давав можливість по-різному його інтерпретувати. Також і нині: для правих з партії «Альтернатива для Німеччини» він – «символ ганьби» німців за втрачену гідність, для ізраїльського митця – відповідь популістам. Його проект «Йолокост» – назва від скорочення англійського «You only live once» (Ти живеш лише один раз) і слова Голокост.
Приводом для гучного проекту, що його автор Шагак Шапіра назвав «Йолокостом» стали нещодавні заяви Бйорна Геке – представника правої партії «Альтернатива для Німеччини». Політик заявив, що меморіал Голокосту в Берліні – це знак ганьби для німців. Ідеться про позицію ФРН у визнанні своєї вини за злочини, скоєні гітлерівським режимом. Водночас, Геке закликав суспільство «змінити культуру пам’яті на 180 градусів». Автор проекту Шапіра вважає, що саме Бйорну Геке передовсім слід ознайомитися із фотозображеннями, які він створив.
Люди перестали вникати у справжнє призначення пам’ятникаШагак Шапіра
«Я вбачаю небезпеку у тому, що такі думки стають нормальним явищем. Уявіть, що людина, чиїх предків спалили у газовій камері, спостерігає, як хтось на велосипеді стрибає на кам’яних стелах! Це свідчить, що люди перестали вникати у справжнє призначення пам’ятника», – пояснив митець на каналі NDR.
Різниця між меморіалом і Діснейлендом
Тим часом туристи охоче відвідують Берлін, і майже кожен завертає до меморіалу Голокосту біля Бранденбурзьких воріт. Зазвичай обов’язковим є фото на пам’ять на тлі величезних бетонних стел, котрі ніби кличуть забратися на них, пострибати з однієї на іншу, посидіти. Що не заборонено. Адже сам автор, архітектор Петер Айзенманн під час його відкриття у 2005 році зауважив, що меморіал – не місце поховань, а для нього самого воно не є святим. Тож дорослі можуть тут влаштувати навіть пікнік, діти погратися у хованки, а охочі – зняти фільм.
Різниця у тому, вважає Йорґ Морре, директор музею Другої світової війни у Карлсхорсті, чи це штучно створений пам’ятник, чи місце, де справді скоєні злочини. У розмові з Радіо Свобода він зауважив, що й сам зустрічався з туристами, котрі не бачать різниці між Діснейлендом і меморіалом жертвам Голокосту.
«Тоді, як ми, історики, стверджуємо, що це має значення. І, безперечно, різниця – знаходишся ти на місці того, чи іншого злочину, чи в місці для розваг, є. Проте на відвідувачів таких місць наша думка часто не має впливу. Є й інший аспект. Я упродовж тривалого часу працював у меморіальному музеї, і його співробітники розповідали про різну реакцію відвідувачів. Дехто навіть сміявся – таке переживання осмислення побаченого, стан шоку. Так само буває, коли туристи потрапляють у газову камеру, перероблену під «душову» кімнату, і починають розуміти жорстокість злочину, який тут стався. Багато хто з них переживає справжній шок. Цей стан проявляється по-різному, навіть через сміх. Але така реакція не має нічого спільного з позуванням на камеру чи «селфі». Нині модно надсилати фото звідусіль, де люди знаходяться, ділитися враженнями з друзями і при цьому бути веселим. Ось тут доречно роз’яснювати: так, можна бути веселим загалом, але, коли ви відвідуєте відповідні місця, то маєте замислитися, де саме ви перебуваєте», – вважає директор музею у Карлсхорсті.
Необхідний «дрескод» для туристів?
Йорґ Морре вбачає у такому розвитку історії недоліки в роботі самих музеїв, котрі зацікавлені у якомога більшій кількості відвідувачів. А відтак вони не в змозі донести до кожного окремого з них смисл призначення того чи іншого місця.
Сенс історичного місця втрачається, якщо меморіал, приміром, колишній концентраційний табір, постійно переповнений людьмиЙорґ Морре
«Музеї раді величезним кількостям туристів. Це безперечно позитивно, що є такий інтерес до них. Але, з іншого боку, це стає масовим туризмом з усіма їхніми проблемами. Я працюю по-іншому, адже до мене приходить понад 150 тисяч відвідувачів щороку. Сенс історичного місця втрачається, якщо меморіал, приміром, колишній концентраційний табір, постійно переповнений людьми. Втрачається почуття скутості, ніяковості від місця злочину, котре тут сталося. Людина знаходиться серед натовпу інших туристів, котрі, приміром, влітку у майках і шортах проштовхуються у приміщення. Я – проти «дрескоду» в цих місцях, але як у церкві люди знімають головні убори чи жінки не вбираються туди в міні-спідниці, то такий порядок створює атмосферу. Я – за те, щоб попереджати: якщо ви прийшли саме сюди, то, будьте ласкаві, поводьтеся відповідно», – переконаний Йорґ Морре.
Утім, у Берліні відвідувачі й туристи чинять так само не лише на території меморіалу Голокосту, а й в інших пам’ятних місцях, до того ж зовсім не розважальних. Вони часто приходять туди не лише, щоб дізнатися, згадати, побачити на власні очі. Дехто робить пробіжку через меморіальний Трептов-парк, або ж вигулює там улюбленого песика, інші зустрічаються з друзями біля залишків Берлінського муру, де ще не так давно загинули ті з найвідважніших, хто, прагнучи іншого життя, утікав від комуністичного режиму Хоннекера. Для 18-річної Клаудії, котра відвідує меморіал Голокосту з сім’єю, позувати перед пам’ятниками – не означає неповагу до історії. Але іншої думки її батько.
«Так, критика окремих відвідувачів небезпідставна. Але й використання сатириком приватних фото не зовсім правильне», – вважає турист.
«Дехто закидає молодим людям байдужість. Але якщо їм подобається робити селфі, то й що? Нехай роблять», – каже німецька учениця.
Сатирою по забуттю
Щоправда, час від часу лунають протести та заклики суспільства поводитися відповідно до пам’яті про загиблих. Приміром, у меморіальних парках із похованнями тисяч вояків, де громадяни влітку розташовуються на травичці для засмаги, або посміхаються для фото на тлі газової камери у концтаборі. Таким само, але німим протестом, закликом без слів став проект «Йолокост». Його автор – сатирик, виходець з Ізраїлю Шагак Шапіра. Він наклав знімки туристів із різних пам’ятних місць на фото загиблих там жертв. Тож коли проводиш курсором по зображенню, то воно перетворюється на чорно-біле відтворення місця, де були скоєні жахливі злочини проти людяності. А на першому плані – усміхнені, у різних ракурсах і позах сучасні туристи…
Для цього Шапіра обрав у соціальних мережах випадкові фото випадкових людей. Але попередив, що в разі незгоди вони мають повідомити про це автору, і він вилучить знімки з проекту. Ефекту досягнуто: акція не лише змусила людей вилучити свої світлини, а й замислитися і дискутувати: «Що добре, а що ні? Що припустимо, а чого краще уникати? І що означає пам’ять для кожного окремо?»
Сьогодні вранці автор проекту «Йолокост» Шагар Шапіра повідомив на своїй сторінці в інтернеті: «Мою сторінку відвідало понад 2,5 мільйона осіб. Найнеймовірніше те, що проект дійшов до всіх 12 осіб, котрі були зображені на змонтованих фото! Майже всі вони зрозуміли мій посил, зрозуміли, що саме я хотів сказати. Вони вибачилися і вирішили видалити свої селфі з Facebook та Instagram. Крім того, я одержав тонни чудових відгуків від дослідників Голокосту, співробітників меморіалів, у тому числі, й колишніх, від людей, які втратили рідних під час Голокосту, учителів, котрі включили мій проект до шкільних програм. Також одержав відгуки від дуже злих людей, які надіслали мені фото друзів і родичів, аби я з ними зробив такий само монтаж. Відгуки я невдовзі розміщу на сторінці».
