Крим ризикує не освоїти більше ніж 1 мільярд рублів на об'єктах федеральної цільової програми ‒ про це повідомив віце-прем'єр уряду Криму Віталій Нахлупін. Заступник начальника Контрольного управління президента Росії Марина Селіверстова на засіданні кримського парламенту нагадала, що «люди чекають шкіл, доріг, дитсадків, будинків» і «зміни якості життя, позитивних змін».
Уряд Росії продовжив федеральну цільову програму розвитку Криму до 2022 року та збільшив фінансування півострова на 40 мільярдів рублів. У новій редакції ФЦП вказується, що вона реалізується в три етапи: 2015-2017, 2018-2020 і 2021-2022 роки. Загальний обсяг фінансування становить 877,8 мільярда рублів.
Російський громадський активіст, голова організації «Чистий берег.Крим» Володимир Гарначук розмірковує про головні труднощі для кримської влади при роботі з ФЦП.
Підрядники, яких обирає пан Нахлупін, не можуть освоїти гроші за принципом «хто більше заплатить відкатів»Володимир Гарначук
‒ Це системна проблема. У 2017 році рівень освоєння коштів, які Росія виділила для відновлення інфраструктурних об'єктів Криму, склав трохи більше ніж половину. Команда Сергія Аксенова (Аксеьонова) ‒ це «ні вкрасти, ні посторожувати». Вони не можуть освоїти ці гроші при тому жахливому рівні корупції в Криму й розсувати в кишені. У всій країні реалізацією ФЦП займаються спеціально навчені люди, в Криму це Віталій Нахлупін як друга особа. На будівництві траси «Таврида», аеропорту «Сімферополь», мосту через Керченську протоку працюють друзі президента Ротенберг і компанії з їхньої орбіти впливу. Там, де працюють кримські товариші, постійно виникають проблеми. Підрядники, яких обирає пан Нахлупін та його команда, просто не можуть освоїти гроші, але не за принципом ефективності, а за принципом «хто більше заплатить відкатів».
Володимир Гарначук переконаний, що на рівні Криму розкрадають більшу частину виділених коштів.
‒ Але за ФЦП контроль сильніший, і саме побоювання потрапити під контрольні заходи з боку ФСБ, Слідчого комітету та Рахункової палати викликає панічну обережність з боку Нахлупіна та команди. Тому, як правило, ці гроші просто не можуть вкрасти, вони залишаються в бюджеті неосвоєними. Крим висить каменем на шиї Росії, Аксенова влаштовує бути таким «Недокадировим» та отримувати з федерального бюджету трансферти в розмірі 70-80% від необхідних грошей. Відповідно, економіка та бізнес не розвиваються, немає конкурентного середовища ‒ і через це виникають перекоси. Легше бути паразитом. Але ніякі рішення щодо Аксенова до 2019 року ухвалюватися, швидше за все, не будуть.
У серпні 2018 року директор регіональної програми російського Незалежного інституту соціальної політики Наталя Зубаревич в ефірі телеканалу «Дождь» розповіла, що російська влада не скупиться на бюджетні вкладення в анексованний Крим.
«На Крим гроші не скінчилися, зовсім не скінчилися. Крим і Севастополь вже, якщо взяти всі трансферти суб'єктів, майже 7% бере, при населенні в 1,5%. Це не просто пріоритет, це зростаючий пріоритет. Починалося з чотирьох з невеликим відсотків, тепер справа вже до семи. Якщо ми візьмемо інвестиції в Крим, там 85-87% бюджетні гроші ‒ бізнеси туди не дуже йдуть, і зрозуміло чому. Якщо ми візьмемо й подивимося динаміку інвестицій, вона росте безперервно, тому що міст, навколо мосту й далі за списком. А якщо ми подивимося трансферну політику, то в січні-травні 2018 року чемпіон ‒ Севастополь, зростання на 44% до того ж періоду 2017. А трансферти зросли у 2,2 раза. Ось так буває: в цілому в країні вони зросли в передвиборний рік на немислимі 12%, у 2015-2017-му вони не росли взагалі. Вибори у нас завжди пов'язані з бюджетними витратами, інакше не буває».
Український аналітик, експерт Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич зазначає, що на материковій частині України система розподілу грошей кардинально змінюється.
‒ В Україні регіональних програм розвитку немає. Тут інший підхід ‒ реформа децентралізації. Нехай вона йде не гладко, але це одна з небагатьох реформ, які досить швидко дають результати. Це означає, що податкові надходження від суб'єктів господарювання значною мірою залишаються на місцях, місцева влада має більше прав розпоряджатися грошима, але й більше відповідальності. Це виховує як владу, так і населення, яке знає, з кого спитати, причому той, з кого запитують, живе недалеко. У Росії є цільові гроші на будівництво великих проектів, підрядник обирається так, як обирається, з урахуванням того, що робота в Криму передбачає загрозу санкцій, ‒ і, звичайно, зриви підрядів, контрактів цілком можливі. Значною мірою це будівництво інфраструктури для потреб військових, але не для людей.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
