Спеціально для Крим.Реалії
У відносинах між Золотою ордою та італійськими факторіями в Криму після падіння Мамая настав «медовий місяць». Генуезці уклали з представниками нового хана Токтамиша три договори за три роки, один від іншого вигідніший, а венеціанці повернули собі право торгувати на півострові. Але вже на четвертий рік в Криму знову розпочалися бойові дії.
Хай би як це дивно звучало, але генуезці не тільки нічого не втратили, але навіть і дещо отримали від падіння Мамая. В останні роки правління беклярібека між Генуєю та Венецією вибухнула Кьоджська війна (1376-1381), і можливо саме тому Каффа не прийшла на допомогу Мамаю у його останніх битвах.
Причиною, як завжди, було торгове суперництво. Основні бойові дії розгорнулися в Італії, а до Причорномор'я долетіло тільки відлуння. Обидві сторони супроводжували бойовими кораблями торгові судна, генуезький флот заблокував Керченську протоку, щоб не дати венеціанцям ходити до Азовського моря. Тана зазнала втрат від ворожих дій якогось ординського еміра. Зрештою, 8 серпня 1381 року в Турині було підписано серію договорів, за якими і Венеція, і Генуя на два роки позбавлялися права плавати в Тану. Венеціанська факторія там збереглася, але зменшилась у розмірах настільки, що її став очолювати віце-консул замість консула. Зрозуміло, ця ситуація була набагато вигіднішою генуезцям.
Статус Криму навесні-восени 1380 викликає дискусію. Одні дослідники вважають, що вже навесні в Азові та Криму карбувалися монети нового хана Токтамиша, тож півострів перейшов під його контроль ще до поразки Мамая на Куликовому полі. Інші стверджують, що така атрибуція монет є хибною і дотримуються старої точки зору. Не будучи нумізматом, я не можу оцінити аргументацію сторін, але навряд чи Мамай пішов би на Москву, якби його тили вже були захоплені смертельним ворогом, і тим більше не рятувався б у Криму.
28 листопада 1380 року між консулом Каффи і намісником Солхата на ім'я Черкасс, відомим на цій посаді з травня, був підписаний договір. Каффа обіцяла бути другом хану, другом його друзів і ворогом його ворогів, віддати хану судову владу над його підданими у місті та впускати ханських чиновників для збору мита. Хан на ім'я не названий (думка, що це нібито був якийсь хан Кунак-Бей, видається помилковою). Натомість ординці поступалися 18 селищами навколо Солдаї та всією населеною християнами Готією до Чембало, дозволили генуезцями вести сільське господарство на ханських землях, зобов'язалися не обкладати купців новими податками, встановлювали плату за піймання рабів-втікачів і визначали порядок вирішення взаємних претензій.
Але вже 23 лютого 1381 року було підписано новий ординсько-генуезький договір, загалом близький до попереднього (генуезці додатково отримували три селища у Чембало, а з населення Готії було знято обмеження «християнське»), але з іншими підписантами. Тепер під документом стояло ім'я намісника Солхата Ільяса (теж відомий як один із голів міста з весни 1380 року), сина Кутлуг-Буги. Сам Кутлуг-Буга, скоріш за все, був намісником до 1365 року, і повернувся на цю посаду в 1382 році.
Ймовірно, заміна Ілляса на його батька призвела до укладання третього договору (у березні 1382?). Текст до нас не дійшов, але в преамбулі договору 1387 року, про який йтиметься пізніше, згадано угоду, підписану Кутлуг-Бугою та консулом Бартоломео де Якопо.
Століттями історики сперечалися, навіщо ж знадобилося протягом трьох місяців укладати два чи три схожі договори, і огляд думок зайняв би надто багато місця. На мою думку, договір 1380 року був укладений колишніми мамаєвими васалами, які перейшли на бік Токтамиша – тільки так можна пояснити блискавичність його підписання. Однак новий хан, зміцнивши свої позиції, поставив у Солхаті другого, а потім і третього намісника, тож за традиціями того часу договір довелося переукласти. Але не буду претендувати на останнє слово в цій суперечці.
Хай там як, генуезці не просто зберегли суверенітет Каффи навіть у відродженій єдиній Золотій орді, обмежившись виплатою митних зборів, а й розширили свій вплив на весь Південний берег Криму від Чембало до Воспоро (Керчі).
Обмінювалися подарунками
Протягом усього 1381 року Каффа та Токтамиш обмінювалися подарунками через різних аристократів, а на початку листопада генуезці відправили до хана посольство. Найімовірніше, воно мало затвердити укладені раніше угоди, і, мабуть, досягло успіху.
Венеціанці також відправили в Солхат свого посланця, щоб домогтися дозволу торгувати в Провато (захоплене генуезцями у 1365 році) і знизити мито з 5% до 3%. Текст договору до нас не дійшов, але в серпні 1382 року Венеція планувала відправку в Провато двох кораблів. У липні 1383 року, коли закінчувався термін заборони плавання в Тану, венеціанські посли мали просити в хана підтвердження старих договорів, зниження мит з 5% до 3% і компенсації за втрачене в орді майно. Скоріш за все, досягти бажаного їм не вдалося.
Привівши до покірності степові частини своєї держави, Токтамиш звернув увагу на бунтівників із Москви. У серпні 1382 року місто було взято та спалено, а владу Сараю та виплату данини відновлено в колишньому обсязі.
Але довго насолодитися спокоєм ані Токтамишу, ані Криму не судилося. У 1383 році якийсь Полат (Пулад), названий у приписці до вірменського рукопису ханом, «вдарив по Каффі» і зі здобиччю відступив в «Орабазар» (Карасу-Базар? Вірменський Базар?). Навряд чи місто було взято, радше – розграбоване передмістя (відомо, що був розорений Отуз, нині Щебетівка біля Кара-Дага). Зроблений цей запис був у Трапезунді, але ось свідчення з Каффи наступного року: «у Північних сторонах, зі злого напучення скупчившись, князі і тисячники один одного умертвляють… тому ми, однаково невільні і розпорошені в краях чужини, знову будемо розграбовані через гріхи наші». Ханом у цій приписці правильно названий Токтамиш.
Можливо, так на сцену вперше виходить Бек-Булат, котрий ще зіграє свою роль в історії Криму. Неможливо однозначно відповісти на запитання, чи була акція Пулада/Булата проти Каффи його особистою ініціативою, за яку він потім мав відповідати перед Токтамишем, чи хан сам відправив свого родича проти генуезців. На користь першого припущення говорить приписка за 1384 рік про смуту, на користь другого – подальша кар'єра Пулада, довіреного полководця Токтамиша. Втім, можливо, мав місце і заколот і прощення свавільного аристократа.
У будь-якому випадку інцидент був швидко вичерпаний. У тому ж 1383 році генуезька влада замовила переклад договорів 1380-1381 рр. – отже, вважали дійсними та діючими обидва. А може, й згаданий вище договір Якопо з Кутлуг-Бугою було підписано саме в цей час.
Невелика напруга зберігалася і у венеціано-генуезьких відносинах. У 1384 році генуезці протестували проти перевезення венеціанцями ординських підданих через Чорне море і вимагали сплачувати митний збір за швартування в селищі Ло Фета (на північно-західному узбережжі Криму). Зрозуміло, що венеціанці ігнорували ці претензії.
Напад Пулада призвів до активізації фортечного будівництва генуезців. У 1384-1386 роках три консули поспіль обносили стіною передмістя Каффи.
Отримали з міської скарбниці чималу суму грошей
Вдруге Пулад опинився в Криму 1386 року, після повернення з походу на Тебріз. Згідно з записом зі скарбової книги Каффи (за одним перекладом), «Государ імператор Бек Булат і два інші оглани, які з ним у війську під Каффою, а також власник Солхата Кутулбуга бей» отримали з міської скарбниці чималу суму грошей. У такому прочитанні Пулад стає заколотником, а намісник Солхата його підтримує, тож Каффі простіше відкупитися від нового імператора, ніж воювати з ним.
Але є й альтернативний переклад, причому відмінність – в одній комі: «імператор, Бек Булат і два інші оглани» (оскільки імператор, тобто хан – не може вважатися за оглана, значить, «і два інші оглани» згадані після оглана Бек Булата, який є ханом). І тут Каффа воює проти законної влади Золотої орди.
Ряд непрямих аргументів схиляє мене до «традиційної» точки зору. До 1386 року російські літописи відносять страту дружини Токтамиша Тулунбек – чи не в одному ряду ця подія з можливим заколотом Пулада? І важко уявити, що у формулюванні Dominus Becbolat Inperator et duo alio gollani Бек Булат названий на ім'я і поміщений перед безіменним ханом. Крім того, Булат ще двічі був названий імператором у казначейських книгах Каффи.
Хай там як, 1386 року в Криму спалахує один із найдивніших військових конфліктів у його історії – Солхатська війна.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
