Доступність посилання

ТОП новини

«Вчителі залишилися радянські»: чому в Криму продовжують виправдовувати депортацію кримських татар?


Депортація кримських татар з Криму у 1944 році. Колаж
Депортація кримських татар з Криму у 1944 році. Колаж

У школі села Дачного під Судаком розгорівся історичний скандал. Мати однієї з учениць Сафіназ Алієва стверджує, що вчителька літератури безпосередньо виправдовувала депортацію кримських татар у 1944 році перед учнями 4 класу. Кримськотатарські старійшини у своїй відеозаяві назвали це «розпалюванням міжнаціональної ворожнечі».​

За словами Сафіназ Алієвої, її донька 5 квітня виступила на уроці з розповіддю про дідуся, який пройшов Другу світову війну в Радянській армії, однак потім був депортований разом зі своєю сім'єю. За словами дівчинки, після цієї розповіді вчителька Олена Руденко вирішила окремо пояснити класу, що кримськотатарський народ у 1944 році депортували, оскільки «вони були зрадниками» й «допомагали окупантам захопити Крим». Публічних коментарів педагога та самої школи щодо цього інциденту поки не було. Ще у квітні 2014 року президент Росії Володимир Путін підписав указ про реабілітацію кримських татар. Про випадок виправдання депортації йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Журналісти Крим.Реалії безуспішно намагалися додзвонитися до директора цієї школи, після чого надіслали в установу письмовий запит про коментар, відповіді на який ще не було. Житель Дачного, батько Саміри Алієвої Ульві Алієв розповів Крим.Реалії, що не здивований вчинком вчительки.

Це не поодинокий випадок і не вперше, коли мій народ стикається з фактами утиску, незаслуженого обмеження
Ульві Алієв

‒ Я дізнався про це навіть не від дочки ‒ зателефонував один з батьків її однокласниці. Це, природно, обурює, хоча я не скажу, що це було щось несподіване чи дивовижне. Це не поодинокий випадок і не вперше, коли мій народ стикається з фактами утиску, незаслуженого обмеження. Наші батьки, будучи депортованими, розповідали, що весь час стикалися з таким поводженням у школі, в технікумі, в інституті. Після цього ми з дружиною переживали те ж саме, а тепер з цим стикаються наші діти, так що простежується якась спадкоємність. Проте це завжди сприймається гостро, завжди боляче. Ми не намагалися зв'язатися з адміністрацією школи й тим більше з вчителькою. Будь-який керівник спробує згладити цю ситуацію, що цілком зрозуміло, тому є намір звертатися не на рівні розмов, а серйозніше.

Ульві Алієв переконаний, що дії вчительки мають отримати правову оцінку, враховуючи болючість та делікатність теми депортації.

‒ На наступний день після інциденту приїхали заступник мера з освіти та заступник міністра освіти з Сімферополя, вони з'ясовували інформацію. Вони зустрічалися і зі мною, і з іншими батьками. Сказали, що це так не залишать, що будуть розбиратися. Ну, нехай розбираються на своєму рівні ‒ це їх єпархія, їх люди, але знову ж таки цей інцидент все одно треба розбирати на відповідність закону.

Кримський історик, доктор історичних наук Володимир Поляков вважає, що інцидент з виправданням депортації у школі Дачного ‒ зовсім не випадковий ексцес.

Говорять про депортацію, про те, як це було, але не говорять, чому це сталося ‒ про злочинний режим того часу, про Сталіна як про злочинця
Володимир Поляков

‒ Схоже, вчителька діяла абсолютно щиро: її ніхто не тягнув за язик, вона сама вирішила пояснити, чому учасник війни опинився в депортації, і висловила версію, яку знає з дитинства, яка звучить кожен день, постійно. Це не історична версія, а версія «як усі знають». Якби в Криму не був вилучений і виправлений той підручник для десятих класів, де говорилося про «20 тисяч зрадників» серед кримських татар ‒ зараз би ця вчителька просто сказала б, що цитує навчальний посібник. До 18 травня буде все більше й більше такого: на жаль, іде гра в одні ворота. Тобто говорять про депортацію, про те, як це було, але не говорять, чому це сталося ‒ про злочинний режим того часу, про Сталіна як про злочинця. Взагалі, росіянам треба перестати боятися кримських татар ‒ а то їх як привезли до Криму, так вони досі й почуваються переселенцями.

Володимир Поляков
Володимир Поляков

Радіослухачка Ольга з материкової частини України стверджує, що раніше жила в Криму, і постійно стикалася з подібними упередженнями щодо кримських татар:

«Я 11 років працювала у школі вчителем української мови. Ця ситуація мене абсолютно не дивує. Я почала у 1999 році й пропрацювала з учителями, які викладали ще при Радянському Союзі. Коли трапилася анексія, вони сприйняли це просто «на ура», тому що багато з них ненавиділи державу, в якій жили. Загалом, вчителі залишилися тими ж: вони пережили різні часи, але їх ідеологія не змінилася. Ніхто не розповідає про злочини Росії, про злочини Радянського Союзу ‒ про це говорять зовсім по-іншому. Таких історій, я думаю, буде ще чимало. Насправді й при Україні цього було дуже багато, і доводилося часто розповідати про болючі питання, доводити щось. Але здебільшого іншими вчителями це сприймалося як щось несерйозне ‒ той же Голодомор ‒ а Радянським Союзом захоплювалися».

Зі свого боку голова Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв вважає, що виправдання депортації негласно підтримується російською владою Криму.

Посили, які виникли вже після окупації Криму, з боку окупаційної адміністрації, якраз і дають можливість виявлятися неграмотним викладачам
Ескендер Барієв

‒ Ми бачимо, що починає виявлятися системність в цьому підході. Швидше за все, самі посили, які виникли вже після окупації Криму, з боку окупаційної адміністрації, якраз і дають можливість виявлятися неграмотним викладачам ‒ я навіть сказав би, провокаторам. Однозначно у Криму упродовж багатьох років накопичувалася ця інформація про те, що «кримські татари ‒ зрадники», про те, що «кримські татари були депортовані заслужено». Звичайно ж, нам доводилося з цим боротися упродовж багатьох років, і в період незалежної України ми змогли все-таки переламати ситуацію. На жаль, сьогодні негативних проявів стало більше. Все це веде до того, що цю ж психологічну травму можуть пережити діти вже 21-го століття ‒ як і ми, коли свого часу навчалися у радянських школах і стикалися з такими ж проблемами.

Ескендер Барієв підкреслює, що подібні випадки фіксуються правозахисниками й додаються до міжнародного позову України проти Росії щодо расової дискримінації.

Ескендер Барієв
Ескендер Барієв

Тим часом у Верхньоріченській школі в Бахчисарайському районі Криму батькам учнів видають бланк заяви про мову навчання, де заздалегідь вписана російська мова, ‒ про це повідомила 4 квітня активістка Ельмаз Киримли. Ескендер Барієв зазначає, що це лише один з підходів, які використовує російська влада для обмеження прав кримських татар та українців на навчання рідною мовою.

‒ Дійсно, подібні випадки вже були в Сімферополі, Феодосії та у Бахчисарайському районі. У Верхньоріченській школі адміністрація школи пішла, скажімо так, на випередження, а в інших навчальних закладах батьків умовляли просто не писати заяви про навчання кримськотатарською, бо нібито для цього немає можливостей, немає викладацького складу, класів тощо. Іноді нахабно відмовляються брати заяви ‒ це було в Сімферополі. Громадськість писала й у так зване Міністерство освіти, і на директора школи писали в поліцію, проте ніякої адекватної реакції не було. В усякому разі, адміністрація шкіл точно так же продовжує працювати. У найкращому випадку кримськотатарську вивчають як один з предметів, і все. Таким чином у школах створюються і прямі, й непрямі перешкоди для вивчення рідної мови.

За інформацією Ескендера Барієва, який посилається на статистику самої російської влади Криму, українську мову на півострові вивчає лише 0,01% учнів, а кримськотатарську ‒ до 3%. При цьому українська та кримськотатарська, згідно з російською конституцією Криму, вважаються державними мовами поряд з російською.

(Текст підготував Владислав Ленцев)​

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • 16x9 Image

    Сергій Мокрушин

    Народився в місті-герої Керчі. Отримав диплом Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за спеціальністю «журналістика». Починав роботу на ДТРК «Крим», останні 4 роки до окупації вів тему бюджетних закупівель і корупції в Кримському центрі журналістських розслідувань. Виїхав з Криму через рік після окупації. 

XS
SM
MD
LG