У Сімферополі до 100-річчя від дня народження радянського конструктора стрілецької зброї Михайла Калашникова на території загальноосвітньої школи №26, яка з 2016 року носить його ім'я, відкрили погруддя конструктора з автоматом у руках. Про це на своїй сторінці у Facebook розповів депутат російського парламенту Криму Валерій Аксенов.
Рік тому в Керченському політехнічному коледжі сталися вибух і стрілянина. За версією Слідкому Росії, атаку на коледж влаштував студент 4-го курсу, 18-річний Владислав Росляков, який вбив 21 людину, а потім, імовірно, вкоротив собі віку. Нападник використовував легально придбаний карабін. Після керченської трагедії російські офіційні особи порушили питання про доступність зброї для молоді.
Експерт Кримської правозахисної групи Олександр Сєдов переконаний, що пам'ятник Калашникову в кримській школі свідчить про свідомі зусилля російської влади щодо мілітаризації дітей на окупованому півострові.
Це продовження політики Російської Федерації на окупованій території з впровадження такого типу свідомості серед дітей, в якому зброя ‒ це нормальноОлександр Сєдов
‒ Чесно кажучи, я шокований. Калашников відомий тим, що розробляв лише озброєння. Це не завод з виробництва зброї, це не наукова установа, пов'язана з цим ‒ це школа, де навчають дітей. Називати її на честь людини, яка популяризувала поширення своєї зброї, м'яко кажучи, ненормально. А пам'ятник з автоматом відразу біля входу до школи... Це продовження політики Російської Федерації на окупованій території з впровадження такого типу свідомості серед дітей, в якому зброя ‒ це нормально, це добре, її треба використовувати. І у людей змінюється світогляд, вони вважають це нормальним. Уявіть собі поза межами Росії школу імені, наприклад, Оппенгеймера ‒ винахідника атомної бомби, або Гастингса, який зробив кулемет. Інша справа ‒ академік Сахаров або Нобель, які зробили все, щоб обмежити поширення зброї.
У 2014 році російське видання «Известия» поширило лист Михайла Калашникова, який той незадовго до смерті в 2013-му надіслав голові Російської православної церкви Патріарху Кирилу. Зокрема, конструктор висловлював каяття з приводу того, що з його зброї вбивають людей:
«Мій душевний біль нестерпний, одне й те саме невирішене питання: якщо мій автомат позбавляв людей життя, то і я, Михайло Калашников, дев'яноста трьох років від роду, син селянки, християнин і православний по вірі своїй, винний у смерті людей, нехай навіть ворогів? Так, збільшується кількість храмів і монастирів на нашій землі, а зло все одно не убуває! Добро і зло живуть, є сусідами, борються і, що найстрашніше, миряться між собою в душах людей ‒ ось до чого я прийшов на схилі свого земного життя. Виходить якийсь вічний двигун, який я так хотів винайти в молоді роки».
Втім, на самому пам'ятнику будь-яких посилань до цих слів Калашникова немає.
Колишній працівник системи освіти Криму Георгій стверджує, що серед кримських дітей мілітаризовані гуртки та інші подібні структури користуються популярністю.
‒ У школах відкриваються кадетські, казачі класи. Діти ходять у цій формі, у них є додаткові предмети та якісь привілеї. Шості-сьомі класи, припустимо, навчаються у другу зміну, а кадетський клас ‒ у першу зміну. У мене деякі знайомі перевели дітей саме в цю школу, саме в цей клас, тому що є такий привілей, їх не влаштовує друга зміна. Відкриваються різні юнармійські гуртки. Я розмовляв з одним педагогом із такої організації, і він сказав, що якщо в інших гуртках є недобір серед дітей, то юнармійських навіть по два відкривається. Напевно, сучасним дітям подобається армія. Як правило, туди йдуть діти, які потім хочуть продовжити навчання в Суворовському або Нахімовському училищах. Причому не тільки хлопчаки, а й багато дівчаток. Вони також їздять у табори на території Росії.
Георгій підкреслює, що до російської анексії Криму спеціалізованих класів з військовим ухилом у школах півострова не було.
‒ Там іде ідеологічна підготовка, стройова підготовка. Є такий предмет як православна культура. Я розмовляв з одним хлопчиком у 11 класі, який збирається вступати до військового училища. Питаю: «Ти в курсі, що росіяни в Сирії воюють?» Він каже: «Ой, нас уже просвітили, скільки кому занести, щоб туди потрапити».
Так званий юнармійський рух був створений з ініціативи Міноборони Росії та підтримується президентом Росії. Членом «Юнармії» може стати школяр віком від 11 до 18 років. Юнармійський рух отримав свій розвиток у Криму після анексії півострова Росією в 2014 році. Наприкінці жовтня в Севастополі місцевих школярів урочисто прийняли до лав «Юнармії» на мисі Хрустальному. Як повідомили в пресслужбі підконтрольного Москві парламенту міста, загалом до руху вступили півтори тисячі дітей.
Олександр Сєдов впевнений, що російську «Юнармію» не можна вважати просто ще одним шкільним гуртком.
Там не тільки ідеологічна робота ‒ проводяться стрільби, навчання володінню зброєюОлександр Сєдов
‒ З нормальним гуртком так: його створюють при школі, і всі охочі туди ходять. З «Юнармією» не так: її постійно пропагують серед викладачів, ті роздають листівки з інформацією про те, що дітям необхідно туди вступати. Питають: «Ви в «Юнармії»? Ні? А чому?» Звертаються до батьків із проханням вплинути на дитину. Так що це добровільно-примусова система. Там не тільки ідеологічна робота ‒ проводяться стрільби, навчання володінню зброєю, починаючи від пістолетів і закінчуючи ПТУРС. Є можливість поїздити на БТРі. Йде активна взаємодія з військовими частинами, які дислоковані на окупованій території, йде робота з адміністрацією, яка організовує паради. У параді на 9 травня серед інших іде лава юнармійців. Це фактично парамілітарні формування.
Олександр Сєдов нагадує, що пропаганда служби в армії країни-окупанта на окупованій території заборонена Женевською конвенцією.
‒ Крим ‒ окупована територія. Це визнано й Офісом прокурора Міжнародного кримінального суду. Те, що пропаганду ведуть серед дітей, тільки обтяжує злочин. У цьому випадку пропаганда проводиться активно та цілеспрямовано. Дітей навчають ненавидіти та вбивати... Зараз ці факти збираються, знаходяться зв'язки цього процесу з конкретними особами в керівництві Криму та Росії, і надалі все передають до Міжнародного кримінального суду, щоб були конкретні докази, що ці особи причетні до пропаганди служби у Збройних силах Росії серед дітей. Окрім того, ця інформація може бути оприлюднена в міжнародних організаціях, щоб вони знали, що в Криму Росія продовжує проводити таку пропаганду та здійснювати військові злочини ‒ і, відповідно, вносити причетних до цього людей у санкційні списки.
Психоаналітик, керівник Центру психологічної підтримки та психоаналізу Наталя Улько вважає, що в анексованому Криму загальноросійський підхід до патріотичного виховання молоді виявляється особливо яскраво.
Так керують натовпом: створюють зовнішнього ворога, консолідують всіх і воюють з ним, а до внутрішніх проблем справи немаєНаталя Улько
‒ Поміркуймо, чого очікують ті, хто це робить. Дітям, яким під час анексії Криму було 8-9 років, зараз 13-14, а молоде покоління легше перетворити на спільність, бо групою і натовпом легше керувати. Очевидно, така програма діє на всій території Росії, тому що їм потрібно підтримувати авторитаризм. Автомат ‒ це добре, герой ‒ це добре, захищати батьківщину ‒ теж. Якщо щось раптом трапиться, ці діти не реагуватимуть, як їхні батьки, які жили в іншій ситуації, які знають, що таке бути в Україні. Розрахунок на те, що діти вже не будуть цього пам'ятати і захищатимуть те, що у них є зараз. Так керують натовпом: створюють зовнішнього ворога, консолідують всіх і воюють з ним, а до внутрішніх проблем справи немає. Цей загальноросійський підхід переноситься на Крим, але більшою мірою: для них це озброєний форпост, вони бояться внутрішнього бунту.
«Юнармія» на Дні ВДВ у Севастополі (фотогалерея)
На думку Наталі Улько, російське патріотичне виховання в будь-якому випадку впливає на психіку підлітків, особливо тих, хто перебуває в так званому протестному віці.
‒ Батьки для них зараз не авторитет, у них високий рівень агресії, вони шукають для себе щось стабілізуюче... Психіка не готова до того, щоб розуміти, які можуть бути наслідки: підліток не усвідомлює межі, намагається порушити якісь правила та закони. Плюс пропаганда транслює думку, що ворога можна вбити. А ось кого підліток сприйме як ворога? Свого однокласника, вчителя? Це велике питання. Звичайно, і в Радянському Союзі було багато пропаганди, але при цьому були розумні люди, при тому що система була закритою. Зараз ситуація трохи краща, є доступ до інформації з інших джерел. Тому батькам я б порадила направляти своїх дітей, говорити з ними, обговорювати інформацію, яку вони отримують. Інакше ніяк. Те, що дитина недоотримає в родині, вона шукатиме поза нею.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
