Аміде у травні 2023 року повідомилаСІМФЕРОПОЛЬ – «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства», – говорить перша стаття Всесвітньої декларації прав людини, ухвалена державами-членами ООН 10 грудня 1948 року. Здавалося б, учасники організації мають обстоювати зазначені цінності, але у випадку Криму це не так. Після окупації та анексії півострова Росією у 2014 році місцеві жителі стикаються з дискримінацією та репресіями. До десятих роковин анексії півострова Крим.Реалії розпочинають публікацію циклу матеріалів «Десять років безправ'я». Кожен із них буде присвячений порушенню одного з базових прав людини на території Криму за минуле десятиліття. Попередній матеріал читайте тут.
Усі люди мають право на рівний захист від будь-якої дискримінації, стверджує стаття 7 Загальної декларації прав людини. Однак у Криму за десять років від початку анексії сформувалися стійкі тенденції помітного обмеження цілої низки етнічних, релігійних та інших груп. Хто стає жертвами дискримінації та які форми утиску прав найпопулярніші на півострові, читайте у цьому матеріалі.
Дискримінація кримських татар
Найбільш очевидно дискримінація стосовно представників корінного народу проглядається у сфері освіти. І хоча формально кількість тих, хто вивчає кримськотатарську мову, стала навіть більшою, ніж було до окупації, цікавий такий показник, як кількість класів із кримськотатарською мовою навчання. До вторгнення на півострів російських військ у Криму налічувалося 384 таких класи. Наступного року таких класів поменшало – 348, а станом на 2020 навчальний рік їх кількість скоротилася до 237. Тобто при кількості охочих вивчати рідну мову майже вдвічі скоротилися можливості.
Більше того, за словами громадської діячки Еміне Авамілєвої, останніми роками неухильно зменшується кількість учнів, які вивчають кримськотатарську мову як предмет, і збільшується частка позаурочного навчання у цій сфері. При цьому навчання кримськотатарською мовою дозволяється лише за заявою батьків, а адміністрації шкіл створюють перешкоди в подачі цих заяв. Наприклад, у 2018 році у школі села Цвіточне Білогірського району стався конфлікт між 11 батьками та директоркою школи Оленою Менжелєєвою, яка всіляко чинила перешкоди у відкритті класу з рідною мовою навчання. Директорка відмовлялася приймати заяви у батьків, посилаючись на те, що у школі немає вільних класів, немає вчителя, відсутня навчальна та методична література. В особистому спілкуванні вона вдавалася до психологічного тиску та маніпулювання, переконуючи, що кримськотатарська мова в професійній діяльності не стане в нагоді, а державна мова – російська, і ЄДІ здавати треба російською мовою.
У лютому 2020 року в школі №37 Сімферополя у наданні такого навчання грубо відмовили зі словами: «Ви хто? Ви, татари, тут ніхто! От і все. Кримськотатарського класу не буде».
Використання кримськотатарської мови не має рівних прав із російською мовою та в діяльності органів місцевої влади – підконтрольні Росії кримський уряд, парламент і регіональні адміністрації не мають версій своїх сайтів кримськотатарською мовою та не перекладають опубліковані рішення.
«Діловодство ведеться лише російською мовою, забороняють використовувати рідну мову в так званих судах, зафіксовано випадки погроз звільненням працівників за те, що вони говорили рідною мовою», – наголошують у Постійному представництві Президента України в АР Крим.
Не така помітна дискримінація у питаннях збереження культурної спадщини кримських татар, тому що формально окупаційна влада фінансує низку проєктів з відновлення нечисленних історичних споруд кримських татар, таких як Бахчисарайський палац або Мечеть Хана Узбека. Проте експерти й активісти неодноразово звертали увагу світової громадськості на те, що реалізація таких проєктів не зберігає, а навпаки – знищує знакові для кримських татар об'єкти культурної спадщини. Під час таких «реставраційних» робіт руйнується етнічна автентичність пам'яток кримськотатарської архітектури.
«Реальна загроза знищення» чи «помилка у проєкті»? Який вигляд має Ханський палац під час російської «реставрації» (фотогалерея)
На межі між етнічною дискримінацією та утиском громадянських свобод проходить історія репресій щодо органу національного самовизначення кримських татар – Меджлісу, який був заборонений у російському суді 26 квітня 2016 року. Міжнародний суд ООН вимагав від російської влади розблокувати діяльність Меджлісу починаючи з 19 квітня 2017 року, проте це рішення було проігноровано. А 31 січня 2024 року той самий суд ООН вирішив, що заборона органу національного самовизначення не є расовою дискримінацією.
Важливо додати, що за десять років у Криму не було сформовано жодного альтернативного громадського інституту, який міг би репрезентувати інтереси корінного народу в органах влади.
Дискримінація українців
Мовна дискримінація українців у сфері освіти стала настільки очевидною, що вона була визнана як факт Міжнародним судом ООН. Суд вирішив, що Росія не змогла захистити права етнічних українців у Криму, де різко впала кількість учнів, які навчаються українською мовою. Голова російської «Української громади Криму» Анастасія Гридчина, яка не розмовляє українською мовою, назвала ці звинувачення безпідставними.
Проте офіційні цифри, які наводило підконтрольне Росії міністерство освіти Криму, вказують, що вже у 2016 році в Криму залишилося лише 28 класів, де освіту українською мовою отримувала 371 дитина. Це 0,2% від загальної чисельності учнів у Криму в 2016 році. А порівняно з даними до окупації, кількість учнів, які вивчають українську мову, за два роки скоротилася у 36 разів.
Однак тиск був не лише у сфері освіти. Росія знищує українську ідентичність у Криму, веде антиукраїнську пропаганду та витискує з півострова українських громадян – зазначає у своїй експертно-аналітичній доповіді «Спільнота етнічних українців Криму в умовах російської окупації станом на 2020 рік» кандидат історичних наук і член Крайової Ради українців Андрій Іванець.
У доповіді стверджується, що Росія знищила всі політичні та більшість громадських організацій українців, повністю ліквідувала систему української та україномовної освіти, переслідує лідерів та активістів української громади, здійснює масовий інформаційно-психологічний тиск на етнічних українців і переслідує конфесії, де вони становлять більшість вірян.
З початком повномасштабного вторгнення в Україну ситуація на півострові для українського населення стала ще ворожішою. Родичі в Україні стали приводом для підозр, виконання або навіть прослуховування українських пісень – серйозним правопорушенням, припиняти яке зазвичай відправляють групу захоплення російського ФСБ чи ОМОНу, а носіння вишиванок не залишало силовиків байдужими ще з 2015 року.
Тоді п'ятьох активістів затримала поліція за носіння національного українського одягу. Дискримінаційний підхід до власників вишиванок згодом нікуди не зник. 18 березня 2023 року суддя Київського районного суду Сімферополя Яніна Охота визнала винною місцеву жительку за «відеозаписи, на яких ПІБ2 одягнена в національний костюм «вишиванка», демонструє нігті, пофарбовані у кольори прапора держави…».
Дискримінація мусульман
Крім релігійних переслідувань представників різних віровчень, у Криму відзначається дискримінаційний підхід до духовних потреб мусульман у місцях позбавлення волі. Лише за 2023 рік зафіксовано щонайменше п'ять таких випадків. Наприклад, 24 травня стало відомо, що у політичного в'язня Халіла Мамбетова у СІЗО-2 Сімферополя відібрали Коран та окуляри для читання. 19 листопада повідомлялося, що в адміністрації СІЗО-2 ув'язненому Абдулмеджиту Сейтумерову не видають Коран протягом майже трьох місяців. Також у СІЗО безповоротно відібрали Коран в Аметхана Умерова. За даними правозахисної ініціативи Irade (звіт якої має редакція), це штучно створена ситуація для всіх мусульман, які утримуються в СІЗО-2. Формально кілька примірників Корану є в бібліотеці закладу, але всім, хто його просить, повідомляють, що екземпляри зараз видані.
Окремо привертає увагу заборона на здійснення намазів. «Проводити намаз забороняли. Під час намазу був відбій – на мене писали заяви, що я «злісний порушник порядку», – заявив політичний ув'язнений Енвер Крош у суді, розповідаючи про тортури у СІЗО-2 Сімферополя. Цю інформацію підтверджують родичі інших ув'язнених. Зокрема, дружина політв'язня Екрема Кроша Аміде у травні 2023 року повідомила, що її чоловікові не дають проводити намаз, бо в цей час належить стояти на ногах. У липні 2023 року стало відомо, що хворому на серцеву недостатність громадянському журналісту Амету Сулейманову також забороняють читати намаз, погрожуючи карцером, нібито за порушення режиму дня.
Дискримінація ЛГБТ
Починаючи з 2014 року, в Криму широко поширювалася антиєвропейська гомофобна риторика, стверджують автори звіту «Порушення прав ЛГБТІ в Криму та на Донбасі: проблема гомофобії на територіях, непідконтрольних Україні». І пояснюють, що на півострові зросла нетерпимість до людей ЛГБТІ, почастішали випадки нападів на них. Крім того, агресії стали зазнавати також люди, які мають незвичайний зовнішній вигляд – зачіску, одяг, прикраси.
Цьому сприяла і підконтрольна росіянам місцева влада. 20 серпня 2015 року російський глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) заявив, що не допустить у Криму гей-парадів, оскільки люди нетрадиційної орієнтації не повинні афішувати свої вподобання. «У нас не в тому настрої кримське ополчення – люди дивляться на цю ситуацію іншим поглядом», – наголосив Аксьонов. І після цього кримська самооборона відкрила полювання на представників нетрадиційної сексуальної орієнтації, стверджують представники цієї групи.
«Мого доброго знайомого побили торік у жовтні. Погрожували вбити, якщо він не поїде до «Гейропи». Він познайомився у соцмережах із хлопцем. Домовилися зустрітися, а там на нього чекали п'ятеро «прихильників «русского мира». Геї для них, як червона ганчірка», – розповів журналістам юнак на ім'я Артем.
Після цього всі ЛГБТ-організації на півострові припинили діяльність, – заявив представник правозахисного ЛГБТ-центру «Наш світ» Андрій Кравчук. Він також згадав, що власники гей-бару в Севастополі змушені були закрити його через перевірки податкової та інших органів і переїхати до Києва.
Такі особливості «рівноправного» і «толерантного» підходу до людей різних національностей, вірувань, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності за десять років окупації в Криму стали практично нормою. Намірів дотримуватися постулату «чинити стосовно один до одного в дусі братства», російська влада на території півострова за десять років не продемонструвала.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
