«Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю й повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства», – говорить перша стаття Всесвітньої декларації прав людини, ухвалена державами-членами ООН 10 грудня 1948 року. Здавалося б, що учасники організації мають обстоювати зазначені цінності, але у випадку з Кримом це не так. Після окупації та анексії півострова Росією у 2014 році місцеві жителі стикаються з дискримінацією та репресіями. До десятих роковин анексії півострова Крим.Реалії розпочинають публікацію циклу матеріалів «Десять років безправ'я». Кожен із них буде присвячений порушенню одного з базових прав людини на території Криму за минуле десятиліття.
Заборона на жорстоке поводження і тортури посідає друге місце у переліку базових прав людини після права на життя. Позиція ООН з цього питання категорична: «Тортури незаконні за будь-яких обставин без винятку». Однак кримчанам, які зіткнулися з фактами тортур ще з перших днів російського вторгнення у Крим, від цієї категоричності не легше – насильство міцно увійшло в арсенал роботи силовиків за повного сприяння прокуратури, судів та інших російських держінститутів. Найпопулярнішими стали тортури струмом і побиття. Які ще способи були помічені за ці десять років у Криму – читайте у цьому матеріалі.
Імітація страти
Цей прийом активно використовувався з перших днів захоплення півострова. Український журналіст Андрій Цаплієнко згадує, що на початку березня 2014 року озброєні невідомі в масках поклали його разом з іншими журналістами на асфальт і почали стріляти з пістолетів біля голови, а потім почали заштовхувати двох кореспондентів у багажник машини, стверджуючи, що збираються втопити їх у морі. За кілька днів російські «грушники» імітували розстріл «автомайданівців» Сергія Супруна та Наталії Лук'янченко.
Не відмовилися від цього російські силовики й надалі, коли встановили повний контроль над півостровом. Влітку 2016 року серед цілого набору тортур щодо Євгена Панова, звинуваченого у диверсії, була також імітація розстрілу. У березні 2017 року співробітники ФСБ викрали у Феодосії Еміля Мухтеремова та вимагали від нього давати свідчення у кримінальній справі проти фігурантів релігійної справи «Ялтинська група Хізб ут-Тахрір». Коли він відмовився це робити, його вивезли за 80 км від міста і змусили копати в полі яму, стверджуючи, що в ній його і «уриють».
Кримськотатарський політв'язень Асан Ахтемов у момент затримання також зазнав імітації страти.
«Мене посадили в машину і кудись повезли. Я думав, мене привезли до лісу, бо ці люди постійно казали, що вивезуть мене до лісу та вб'ють там. Мене витягли з машини і сказали: «Давай, біжи та пам'ятай, що я добре стріляю». Я сказав, що «я не втікатиму, вбивайте мене тут», – розповів Ахтемов своєму адвокату через десять днів після арешту в 2021 році.
Навмисне заподіяння каліцтв
Жертвами каліцтв стали українські активісти, яких викрадали представники проросійського парамілітарного формування «Кримська самооборона» у 2014 році. Затриманому на вокзалі Юрію Шевченку, якого запідозрили у симпатіях до «Правого сектора», після побиття відрізали частину вуха, а пізніше прострілили обидві ноги. Активісту кримського Євромайдану Андрію Щекуну стріляли з травматичної зброї в руки, а одеському активісту Максиму Кривиденку протягом п'яти днів кількасот разів стріляли з «травмата» по всьому тілу.
Примітно, що коли на півострові було встановлено російський контроль, навмисне членошкідництво як метод знущання було виключено з повсякденної «роботи» з незгодними. Це пояснюється надто явною очевидністю таких тілесних ушкоджень і природою їх виникнення.
Удушення пакетом та «слоник»
Позбавлення доступу до повітря є одним із найпопулярніших інструментів у роботі російських силовиків у Криму, оскільки не залишає слідів і при цьому завдає сильних страждань. Один із перших випадків був зафіксований у травні 2014 року щодо фігуранта у справі режисера Олега Сенцова, сімферопольського фотографа Геннадія Афанасьєва. Він розповів після звільнення, що протягом перших п'яти днів йому на голову одягали пакет і душили. А згодом почали надягати протигаз зі шлангом, відкручували нижній клапан і бризкали туди балончиком. У Афанасьєва починалося блювання, він починав захлинатися. Слідчі давали понюхати нашатир і повторювали тортури знову. Катування з використанням протигазу професійним сленгом називається «слоник».
Наступного року колишні співробітники СБУ Тишенін і Шамбазов поряд з іншими тортурами використовували пакет стосовно активіста Євромайдану Олександра Костенка, а ще через рік про аналогічні тортури розповів Дамір Мінадіров, якого допитували стосовно фігурантів кримінальної справи «Ялтинської групи Хізб ут-Тахрір». У 2018 році в межах своєї боротьби з цією релігійною течією співробітники ФСБ піддали жорстоким тортурам Ібрахімджона Мірпоччаєва з Білогірського району.
«Почали одягати пакет на голову та стягували. Така мука, що навіть ворогові не побажати такого. Ви просите у Творця, молитеся йому, щоб померти вже, останній подих відпустити. Вони в цей момент відкривають пакет, і ви вдихаєте повітря, якось відкашлялися, вдихнули повітря. Вони одразу знову надягають пакет і стягують. Так вони одягали 78 разів», – розповів згодом Ібрахімджон.
Про аналогічні страждання розповів і анархіст із Севастополя Олексій Шестакович, від якого співробітники спецслужби за допомогою удушення вимагали повідомити пароль входу до комп'ютера. Відомо також, що метод не втратив актуальності й надалі. Так, у 2021 році про використання співробітниками ФСБ пакету для задушення згадувала український омбудсмен, у своїй заяві про тортури проти викраденого у Криму журналіста Владислава Єсипенка. Про те, що її після викрадення били та душили у підвалі ФСБ, на суді заявляла і громадянська журналістка Ірина Данилович.
«Папуга», підвішування та інші прийоми з кайданками
Однією з перших жертв російських силовиків щодо жорстокого поводження з використанням наручників став уже згаданий вище активіст Євромайдану Олександр Костенко. Після цілого комплексу тортур і побиття довгий час він провисів, підвішений за руки.
«Мене за кайданки підвісили на другу клямку дверей руками догори. Навпроти були двері до холу, де вони почали пити чай. Я так висів до світанку», – згадував Костенко.
А стосовно Євгена Панова співробітники ФСБ використовували тортури, які професійним жаргоном називають «папугою».
«...Затягували наручники ззаду до оніміння рук, підвішували за наручники: згинали мої ноги в колінах, застібали наручники попереду трохи нижче колін і вставляли під коліна залізну палицю, після чого двоє чоловіків, взявшись із двох боків, піднімали цей ціпок і мене, від чого я відчував дикий біль…», – описав суть знущання Євген Панов.
Ще одного фігуранта у цій справі, Андрія Захтея, катували струмом, не знімаючи кайданків. Від того, що в цей час він сильно смикався від болю, на зап'ястях з'явилися глибокі різані рани.
Домагаючись визнання в диверсії від ялтинського активіста Юнуса Машарипова, співробітники ФСБ серед іншого змушували його в кайданках сидіти навпочіпки в незручній позі з витягнутими руками з розчепіреними пальцями, а потім заводили руки за спину і тиснули ногами на кайданки. Нещодавно про жорстоке утримання в наручниках кримських мусульман також заявив кримський адвокат Едем Семедляєв.
Катування вогнем і водою
Загалом у справі з Машариповим співробітники ФСБ використали великий набір тортур. Зокрема, його справа наразі єдина, в якій силовики використовували тортури відкритим вогнем – припікали йому руки та ноги запальничками. До цього під час тортур Геннадія Афанасьєва мучителі використовували паяльник, який у розпеченому вигляді тримали дуже близько від тіла.
У 2018 році до викраденого на кордоні півострова харків'янина Олександра Стешенка співробітники ФСБ не тільки душили пакетом, а й, як він повідомив, обливали водою. І хоча Стешенко не уточнював деталей, найімовірніше, проти нього використали тортуру утопленням, про яку торік докладно розповів обвинувачений у диверсіях спортсмен Кирило Баранник.
«…Мене поклали на військові ноші, руки та ноги зв'язали скотчем, на обличчя поклали ганчірку і почали лити воду, імітуючи утоплення. Катування утопленням періодично змінювали на тортуру струмом. Весь цей час від мене вимагали зізнатися у злочині, якого я не скоїв», – написав Кирило Баранник.
Кого карають?
Жодного випадку, коли співробітники ФСБ Росії понесли б відповідальність за застосування тортур на території Криму, поки що невідомо. Жоден суддя, який виносив вирок за підсумками кримінальних справ, сфабрикованих під тортурами, ніяк за це не відповів. Жоден адвокат, який ігнорував тортури своїх підзахисних у Криму, за це не покараний. А от адвокати, які розголошували всі факти знущань, вимагали проведення слідчих дій і звертали увагу судів на неприпустимі методи, зіткнулися за десять років і з незаконними затриманнями, і з арештами, і з позбавленням адвокатського статусу.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
