Доступність посилання

ТОП новини

З Криму і до Криму. Історії двох жителів півострова, які опинилися на волі напередодні 2020 року


Не менше сотні кримчан утримуються російською владою в місцях позбавлення волі за політично вмотивованими справами, більшість із них – кримські татари. Такі дані наводять українські правозахисники з посиланням на офіс омбудсмена. Представники російської влади, в свою чергу, регулярно рапортують про порушення прав жителів півострова на території материкової чатсини України, де їх переслідують за участь у «самообороні», посягання на територіальну цілісність держави та сприяння анексії півострова. Обидві сторони намагаються включити прізвища кримчан у списки на обмін, однак Україні досі так і не вдалося домогтися масового звільнення кримських політв’язнів із російських в’язниць.

За останні пів року Україна провела масштабні акції обміну ув’язненими з Росією і утримуваними особами з проросійськими угрупуваннями «ДНР» і «ЛНР». На тлі заяви президента України Володимира Зеленського про те, що кримські татари стануть фігурантами «другої черги» обміну, на адресу чиновників Банкової почастішали критичні зауваження за нібито небажання вступати в діалог із питань звільнення кримчан.

«У списку тих, які підлягають обміну, не буде жодного з понад 65-ти політв’язнів-кримських татар. <...> Не опиниться на волі жоден із кримських політв’язнів – етнічних українців, включаючи <...> обвинуваченого в тероризмі українського патріота Олега Приходька», – заявив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

Утім, напередодні новорічних свят деяким кримчанам все ж вдалося опинитися на волі. Журналіст Радіо Свобода поговорив з двома з них: один, переслідуваний російськими силовиками кримський блогер, зміг виїхати до Києва, інший, затриманий СБУ за участь у кримській «самообороні» яхтсмен, повернувся в Севастополь у результаті обміну 29-го грудня.

Євген Гайворонський. З Ялти до Києва

Червень 2014 року, святкування Дня Росії в анексованій Ялті. Журналіст і блогер Євген Гайворонський у футболці з портретом президента РФ Володимира Путіна в ефірі російського телеканалу НТВ захоплюється «чудовим російським духом» і зізнається, що «... чекав цього дня 23 роки». Через деякий час, Гайворонський звільняється з кримського бюро «Комсомольської правди», де працював раніше, заявивши, що «розчарувався в придворній журналістиці» і влаштовується працювати в севастопольський інформаційний ресурс «Примечания» позаштатним кореспондентом із Південного узбережжя Криму. Після серії публікацій про хаотичну забудову узбережжя Великої Ялти на Гайворонського кілька разів нападали на вулиці, російська поліція ці інциденти залишила без уваги. Далі був обшук, арешт і судова вимога пройти лікування від наркотичної залежності, яка нібито мала місце.

Кримський журналіст Євген Гайворонський
Кримський журналіст Євген Гайворонський

Несподівано для багатьох своїх колег Гайворонський починає публікувати пости в Facebook, де з використанням інфернальної лексики характеризує особистість Володимира Путіна і діяльність всієї російської влади, заявляє, що більше не визнає російську юрисдикцію в Криму. Його проукраїнська позиція стає причиною звільнення з «Примечаний». Всі наступні місяці Гайворонський публікував свої публіцистичні тексти лише в соціальних мережах, знову і знову опиняючись в ізоляторі тимчасового утримання за відмову проходити лікування від наркозалежності.

Блогер подає заяву з вимогою визнати недійсним його російське громадянство, називає його «фейковим». 20-го грудня поліцейські в Ялті затримали Гайворонського, пізніше він був доставлений в місцевий суд, який після нетривалого засідання схвалив рішення про анулювання його російського паспорту.

«Формально перевірка [дійсності російського громадянства Гайворонського] була проведена не за його заявою, а просто за фактом. [Було] встановлено, що його документи, [пред’явлені в 2014 році для отримання російського паспорта] не відповідають дійсності і його громадянство анулювали», – каже Радіо Свобода адвокат журналіста Олексій Ладін.

Олексій Ладін під час «Форуму 2000» в Празі, жовтень 2018 року
Олексій Ладін під час «Форуму 2000» в Празі, жовтень 2018 року

У день оголошення рішення російські судові пристави етапували журналіста в село Новоукраїнське Краснодарського краю, і помістили в Центр тимчасового утримання іноземних громадян і осіб без громадянства.

Там колючий дріт по колу, [службові] собаки, свої «смотрящіє», «уголовнікі», антисанітарія, словом, усі атрибути тюремного світу.

«Це фактично така депортаційна в’язниця, – розповідає про свої пригоди Гайворонський. – Там колючий дріт по колу, [службові] собаки, свої «смотрящіє», «уголовнікі», антисанітарія, словом, усі атрибути тюремного світу. І проведений там день [згідно кримінально-процесуального кодексу Росії] зараховується за два, як в СІЗО».

Історія зі звільненням Гайворонського, в цілому, підтверджує наратив критиків роботи співробітників Офісу президента України щодо звільнення кримчан. Журналіст стверджує, що виявився в списках на виїзд суто випадково. Таким чином, говорить Гайворонський, склалися сприятливі обставини, про які він відмовився говорити з міркувань власної безпеки і безпеки третіх осіб. Випадково дізнався про це і консул України в Росії Тарас Малишевський, із яким журналіст тримав зв’язок у депортаційному центрі.

Вранці 30-го грудня журналіста і ще 8 осіб вивезли з новоукраїнського депортаційного центру в сторону України. П’ятеро з них були вивезені на непідконтрольні Києву території Донбасу. Вони ж, стверджує Гайворонський, протягом усього маршруту погрожували йому розправою прямо в автомобілі.

«Там їхав бойовик Дмитро Жаров, який вимагав, щоб пристави подзвонили щодо мене в ФСБ, призупинили мій виїзд в Україну або відправили мене в «ЛНР», де МГБ розірве мене голими руками. Ми чотири години стояли біля кордону між Росією і так званою «ЛНР» і в той момент стало страшно, тому що пристави в будь-який момент, за великим рахунком, могли змінити своє рішення і дійсно віддати мене бойовикам в «ДНР» або «ЛНР» і це було б, м’яко кажучи, неприємно», – каже Гайворонський.

Гайворонський перетнув українсько-російський кордон через пункти пропуску Чертково – Мілове, на той момент його переміщенням, крім консула Малишевського, опікувався радник прем’єр-міністра України Антон Турупалов, який орендував для нього номер у готелі і купив квиток до Києва. За твердженням журналіста, при виїзді з Росії йому був поставлений штамп «безстрокової заборони в’їзду в РФ».

Степан Резуник. З Києва до Севастополя

«Відпустіть мене, будь ласка», – цією фразою Степана Резуника закінчується відео його допиту, опубліковане СБУ на початку поточного року. Севастопольський яхтсмен був затриманий при виїзді з Криму на материкову Україну, коли їхав отримувати український закордонний паспорт, який, за словами його дружини Ірини Резуник, був необхідний йому для роботи.

Резунику оголосили обвинувачення за частиною 2 статті 260 кримінального кодексу України – «участь у незаконних збройних формуваннях». За інформацією слідства, Резуник був пов’язаний із кримською «самообороною» – парамілітарною структурою, що утворилася при підтримці Росії у лютому 2014 року. Свою вину севастополець не визнав, казав, що його участь обмежувалася лише доставкою палива і продуктів харчування на блокпости (подібні організовувалися в Криму і Севастополі в період безпосередньої анексії, – ред.), а також допомога біженцям, і пораненим жителям Донбасу, які воювали на боці підтримуваних Росією сепаратистів.

Волонтерство, розповідала російським ЗМІ Ірина Резуник, спочатку було її ініціативою, чоловік, за її словами, підключався виключно у ролі водія. А почесна подяка від «самооборони», яка нібито доводила його причетність до неї, «... є у половини кримчан».

Суд Степана Резуника
Суд Степана Резуника

Той факт, що він – севастополець – виявився учасником обміну утримуваними особами між Україною та угрупованнями «Л/ДНР», не здивував Резуника. Хоча, зізнається яхтсмен, до нього доходили чутки, що його могли включити ще в перші «списки на обмін».

«У СІЗО, де я сидів напередодні першого обміну, великий обсяг інформації проходить на рівні чуток. І ось серед в’язнів ходили чутки, що ось-ось буде обмін. Тоді до мене підходили і говорили, що моє прізвище нібито включили в списки. Точніше, що дружина, яка боролася за моє звільнення, домоглася цього», – переказує Резуник свою історію журналісту Радіо Свобода. Пізніше стане очевидним, що в вересневий список на обмін Резуник не потрапив, будь-якої комунікації з ним з цього приводу з боку українських спецслужб не було.

За словами Олександра Молохова, голови робочої групи з міжнародно-правових питань Постпредства Криму при Президенті Росії, він доповідав про затримання Степана Резуника на засіданні Комітету з прав людини ООН в Женеві, після чого, каже сам Резуник, його відвідали двоє співробітників місії ООН з Одеси.

Участь Резуника в обміні, додає Молохов, могла зірватися в останній момент. Деякі з представників так званих «Л/ДНР» не сильно хотіли бачити кримчанина в списку.

«Говорили, що він кримчанин, росіянин, ось, нехай ним Росія і займається. А ми замість нього обміняємо кого-небудь із наших хлопців, заарештованих в Україні. Основна заслуга в тому, що його прізвище в списку таки вдалося відстояти, на мій погляд належить Сергію Аксенову (призначений Кремлем глава Криму, – ред.), Він особисто займався цим питанням», – сказав Молохов, додавши, що не володіє інформацією про деталі цих переговорів.

Про те, що він буде обміняний у грудні і переміщений на непідконтрольну Києву територію Донбасу Резуник дізнався 10-го грудня. Представники СБУ, каже севастопольський яхтсмен, прийшли до нього і запитали його згоди на участь у цьому заході. Напередодні обміну йому було змінено запобіжний захід: «Суд ухвалив повернути мені заставу і змінив запобіжний захід на явку під особисте зобов’язання», – уточнив він. Сама процедура, продовжує Резуник, пройшла гладко і без ексцесів, на території так званої «ДНР» він перебував протягом декількох днів, після чого відправився в Крим.

На відео, опублікованому на каналі «ГлавКрим» в WhattsApp, Степан Резуник сидить у вагоні-ресторані поїзда «Таврія», що прямував із Санкт-Петербурга в анексований Севастополь і разом з іншими пасажирами співає гімн Росії.

Ця поїздка, каже Резуник, стала результатом збігу обставин і не була елементом пропагандистської кампанії, ініційованої російською владою.

«Спочатку я повинен був їхати в Крим на автобусі, але ми просто на нього не встигли і потім вже представники «ДНР» мені сказали, що є варіант в Ростові-на-Дону сісти на потяг і поїхати [кримським] мостом у Севастополь», – підсумував севастопольський яхтсмен.

Українські адвокати Резуника продовжать відвідувати судові засідання і вести його справу, яка, незважаючи на минулий обмін, не була закрита. Сам обвинувачений говорить, що має намір доводити свою невинність в українському суді, однак форму своєї участі в судовому процесі він планує найближчим часом обговорити з адвокатами.

XS
SM
MD
LG