24 серпня 1991 року Україна проголосила Акт незалежності та стала самостійною державою. 1 грудня 1991 р. відбувся референдум про незалежність України. «За» тоді проголосували 28 мільйонів українців. Це понад 90% тих, хто взяв участь у голосуванні. «Так» незалежній Україні з перевагою від 54 до 57% голосів сказали у Криму та Севастополі.
Як кримчани зустріли звістку про незалежність України? Як розвивалася самоідентифікація кримчан як українців? І чи Крим був окремою культурною складовою, відокремленою від решти України до російської окупації, як це любить представляти російська пропаганда? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Андрій Гевко поговорив із кримчанином, ветераном ЗСУ Сергієм Вікарчуком та кандидатом історичних наук Сергієм Громенком.
Кримський українець – так себе називає Сергій Вікарчук. До російської анексії Криму він жив у Євпаторії. Працював у відділі курортів при міськраді. Організовував у місті Марші вишиванок, вів у соцмережах групу «Кримський українець». Після анексії Вікарчук із родиною переїхав на материк та пішов до української армії. Воював у зоні АТО. Себе вважає спадковим козаком.
До усвідомлення себе українцем почав приходити в дитинстві, каже Сергій. 1991 року йому було 7 років. Але він добре запам'ятав той час. Про майбутнє країни говорили і дорослі, обговорюючи новини з телевізора, і навіть діти на вулиці, згадує Вікарчук.
«Я пам'ятаю це все, як це відбувалося, як голосували. І справді, була велика підтримка. Навіть у мене сусіди: одні білоруси, інші росіяни, але вони всі голосували за Україну. Ну, так їм все було комфортно», – згадує Сергій Вікарчук.
Вдома почали розмовляти українською, а от у школі не дозволяли. Активніше зайнятися пошуком свого українського коріння Сергія спонукав однокласник.
«Він стверджував, що люди з прізвищем на -чук і -юк – низького стану, щось таке. І мене це образило, я прибіг до мами і кажу: чому, що це означає, і що означає наше прізвище? Почав шукати. Ось із цього моя ідентифікація почала розширюватися», – розповів Сергій Вікарчук.
Україна у Криму з'являлася повільно, каже Сергій. У перші роки незалежності на Кримському півострові мало що змінювалося, навіть державний прапор на будинках був рідкістю.
«Просто почали з'являтися інші свідоцтва про народження чи інші паспорти. «Військовики»: у старшого покоління військові квитки всі однакові, ще радянські були. І єдине, що почало змінюватися, коли гривні з'являлися. Я пам'ятаю перші монети, п'ять копійок. І це також було цікаво», – каже Сергій Вікарчук.
30 років тому. Референдум 1991 року про незалежність України і розпад СРСР (архівні фото)
Водночас, Крим жив у російських наративах, а самі кримчани рідко виїжджали за межі півострова, розповідає Сергій Вікарчук.
Приналежність до України ми визнавали, зрозуміло, але це почуття романтизму, що ти живеш десь на острові, десь оточеним водою, це приємно
«Навіть я себе ототожнював, що я на острові живу. Це, знаєте, якась романтика більше. Наче ти живеш на якомусь острові. І дитяче, і романтичне, щось із цим пов'язане. Так, приналежність до України ми визнавали, зрозуміло, але це почуття романтизму, що ти живеш десь на острові, десь оточеним водою, це приємно», – згадує Сергій Вікарчук.
Острівний менталітет та відсутність різноманітних джерел інформації у 90-х і 2000-х породжували найрізноманітніші міфи про Україну, каже Вікарчук.
«У нас завжди в Криму були такі наративи, що якщо ти в Західній Україні скажеш слово спічки замість сірники, тобі там не продадуть нічого. Постійно ось це говорили дорослі, це говорили українці, це говорили всі. А іншої інформації не було».
Тільки коли з'явився інтернет, можна було більше дізнаватися про країну та історію свого роду, каже Сергій. Але цього було мало для того, щоб розвіяти всі міфи у кримчан, упевнений Сергій. Для цього важливо частіше подорожувати країною, знайомитися з регіонами України, а не вивчати їх з чуток. Але цього не відбувалося, каже Вікарчук.
«Невелика кількість дітей справді подорожувала, і коли вони приїжджали, вони реально змінювалися, вони розповідали якісь речі, які були для нас такими дивними», – розповідає Сергій Вікарчук.
Сам він завжди мріяв подорожувати. У дитинстві такої можливості не було, тому зараз Сергій займається організацією туризму і своїх дітей обов'язково відправляє до дитячих таборів для культурного обміну.
«І вони приїжджають із новими друзями, знайомствами. Вони мають комунікації. І це важливо», – каже Сергій Вікарчук.
Крим – єдиний регіон України, де етнічні українці становили меншість, каже історик Сергій Громенко.
На початку 1991 року регіон отримав автономію, яка формально була територіальною, а за фактом – проросійською, з панівною російською мовою та російською ідеологією.
«Незважаючи на це, 1991 року, нехай незначна, але все ж таки більшість кримчан, 54%, проголосували за незалежність України. І багато в чому тому, що 91 рік – це був рік такого компромісу між Києвом та Сімферополем. Сімферополь отримував, росіяни, етнічні росіяни, у Криму отримували на початку року свою автономію і менше займалися вже майбутньою безпекою Радянського Союзу», – каже Сергій Громенко.
За 25 років кількість кримчан, які вважали Крим частиною Росії, поступово знижувалася, каже Сергій Громенко. Етнічні росіяни обирали максимально дружні відносини з Росією, але не інтеграцію з нею, стверджує історик.
«Можливо, це було пов'язано багато в чому з політичним розрахунком, з банальним таким розрахунком, що в Росії менш безпечне середовище, в Росії терористи, в Росії війни, можливо, було б краще не встрявати в цю історію», каже Сергій Громенко.
Це говорить про те, що політична українізація в Криму була, ще років через 10 відбулася б і культурна, вважає Громенко. І це призвело б до того, що навіть у росіян, які мешкають у Росії, не залишилося б ілюзій про «російський Крим». Це змусило Кремль форсувати події та розпочати анексію півострова.
«Якщо ми подивимося на опитування того часу, десь у 2011-2012 роках кількість кримчан, які прийняли, що вони є громадянами України, нарешті перевищила кількість тих, хто ностальгував за Радянським Союзом та за російським статусом Криму. Це, я вважаю, був дуже важливий перелом. І тому 2014-го, попри всяку агітацію та велику кількість колаборантів з українськими паспортами, росіянам не вдалося розхитати Крим із середини, і вони були змушені застосувати збройні сили», – розповів Громенко.
Про те, що все більше кримчан усвідомлювали себе політичними українцями, кажуть і результати виборів у Криму. Відверто проросійські партії не отримували багато місць у кримському парламенті.
На останніх легітимних виборах до Верховної Ради Криму партія «Русское единство» Сергія Аксьонова (за документами – Аксенов) набрала лише три місця зі ста у парламенті.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
