Український суд заочно засудив до 11 років позбавлення волі директора російського Інституту медіакомунікацій Кримського університету імені Вернадського Олександра Мащенка. Його вирок пов’язаний зі статтями про публічні заклики до зміни кордонів України, колабораційну діяльність, розпалювання національної ворожнечі та виправдання збройної агресії Росії проти України в медіа. Про це днями повідомила Прокуратура Автономної Республіки Крим.
У чому саме звинувачують проросійського медіадіяча? Хто ще в Криму займається подібною діяльністю? Та як із часом змінюється російська пропаганда, пов’язана з війною проти України? Про це ведуча Олена Бадюк в ефірі Радіо Крим.Реалії поговорила з Володимиром Зеленчуком, медіа-юристом Інституту масової інформації та Оленою Чурановою, редакторкою проєкту StopFake.org.
Олександр Мащенко працював у Таврійському національному університеті імені Вернадського з 2010 року. Після анексії Криму він залишився в Криму і продовжив працювати у створеному російською владою Кримському університеті імені Вернадського. У повідомленні Прокуратури Автономної Республіки Крим прямо не називають ім’я та прізвище засудженого, проте, виходячи з опису та даних із відкритих джерел, йдеться саме про Олександра Мащенка.
У відомстві зазначили, що засуджений вів авторську програму на російському телеканалі «Миллет», у якій він «систематично транслював російські наративи, підтримуючи окупацію Кримського півострова та інших регіонів України». Зокрема, він підкреслював їхню «історичну приналежність» Росії, стверджував, що «Україна як держава не повинна існувати в майбутньому». Зазначав, що Росія насправді «бореться з колективною Європою», а провину за початок збройної агресії перекладав на США. Також засуджений закликав жителів півострова отримувати паспорти громадян Росії, а кримчан, які підтримують ЗСУ, пропонував «відвозити в український військкомат», – йдеться в повідомленні прокуратури.
Мащенко прокоментував отриманий вирок і сказав: «Нехай засуджують кого хочуть, це ніяк не допоможе. Україна перебуває в стані розпаду. Цей розпад триває щодня».
Утім, Мащенко – далеко не єдиний, хто активно поширює російську пропаганду в Криму. Андрій Нікіфоров – політолог, доцент того ж підконтрольного Росії Кримського університету імені Вернадського.
У своїх інтерв’ю він просуває схожі тези. Так в ефірі «Радио Спутник в Крыму», він розповів, що «ніхто, крім Росії, не думає про Україну», але «парадокс», за його словами, у тому, що «щоб зберегти українців, їх доводиться вбивати».
Цитата Андрія Ніккфорова: «Це наші люди (українці – КР), яких, загалом, ми хотіли б позбавити того мороку, в який їх занурили. Але крім нас, мабуть, про їхнє збереження ніхто більше не думає. Причому вони самі теж про це не думають. Але знову ж таки, парадокс, що для того, щоб щось зробити для їх збереження, їх доводиться вбивати».
У лютому 2023-го року прокуратура Криму повідомила Нікіфорову про підозру в здійсненні інформаційної діяльності у співпраці з Росією, публічних закликах до геноциду, виправданні збройної агресії, окупації частини території України, а також глорифікації представників збройних формувань Росії. Політолог підозру публічно не коментував.
Геноцидальна риторика
Публічні висловлювання медійних осіб та пропагандистів, що містять заклики до насильства проти українців, є частиною широкої та системної російської політики, вважає медіа-юрист Інституту масової інформації Володимир Зеленчук.
Ці слова свідчать про систематичну політику, яка ведеться в Російській Федерації, заперечення української ідентичності загаломВолодимир Зеленчук
За його словами, подібні наративи не можна розглядати як окремі емоційні чи радикальні заяви, оскільки вони вбудовані у стійку ідеологічну конструкцію, що заперечує саме існування українців як нації.
«Насправді ці слова свідчать про систематичну політику, яка ведеться в Російській Федерації, заперечення української ідентичності загалом, твердження про один народ і про те, що доводиться вбивати певну кількість осіб для того, щоб відновити, на їхню думку, історичну єдність, і по суті є нічим іншим, як публічними прямими закликами до геноциду», – зазначив Володимир Зеленчук.
Юрист звертає увагу, що ключова складність у правовій оцінці подібних заяв полягає у спробі авторів таких висловлювань звузити коло потенційних жертв. За його словами, пропагандисти часто говорять не про всіх українців, а про військових, активістів, політичні групи або людей із вираженою українською ідентичністю, створюючи ілюзію, що йдеться не про геноцид, а про політичне чи військове протистояння.
При цьому, підкреслює Зеленчук, такі групи є невід’ємною частиною української нації, а тому заклики до їх знищення підпадають під ознаки геноцидальної риторики.
«Здається, ніби ці фрази спрямовані лише на якусь певну кількість людей чи певні групи, політичні групи або військові, чи будь-які інші, які культурно бачать себе українцями. Але в будь-якому разі ці групи є частиною українців як нації», – каже Володимир Зеленчук.
Російські пропагандисти, медійники досить активно намагаються приховати саме свої геноцидальні наміриВолодимир Зеленчук
Він додає, що заперечення української ідентичності та нав’язування ідеї єдиного народу саме по собі є однією з форм геноцидальної риторики. На його думку, такі твердження не є нейтральними історичними інтерпретаціями, а слугують ідеологічним виправданням насильства.
«Російські пропагандисти, медійники досить активно намагаються приховати саме свої геноцидальні наміри. Тому вони роблять такі фрази точковими, спрямованими лише на конкретні групи, і додають, на їхню думку, пом’якшувальну риторику про те, що ось, дивіться, у вас там не буде вашого політичного керівництва, і народи об’єднуються, і все буде добре», – сказав Володимир Зеленчук.
Юрист називає таку риторику хибною і вказує на історичний контекст, у якому подібні заяви вже призводили до масових репресій та знищення українців. За його словами, в умовах повномасштабної війни ці наративи набувають ще більш небезпечного характеру.
«Ми прекрасно знаємо, як історично складалося на українських територіях, як нищили українців. І поготів зараз, враховуючи умови агресивної війни, яку Російська Федерація веде проти України, ці суспільні, медійні та політичні настрої спрямовані на те, щоб знищити українців як націю», – наголосив Володимир Зеленчук.
Навіщо потрібні вироки
За словами Зеленчука, виконання судових вироків щодо авторів таких висловлювань можливе лише за фізичного доступу українських правоохоронних органів до обвинувачених, проте заочні рішення судів також відіграють важливу роль.
«Заочні вироки важливі, тому що вони констатують факт, що такі фрази та висловлювання є протиправними і частиною систематичної політики», – сказав Володимир Зеленчук.
Юрист зазначає, що ці судові рішення можуть використовуватися в так званих магістральних справах, які в перспективі можуть розглядатися міжнародними трибуналами.
«Вони посилюють загальні кейси, пов’язані з визнанням агресії Російської Федерації та геноциду загалом, і виконуватимуть доповнювальну роль як додаткові докази», – сказав Володимир Зеленчук.
Крім того, заочні вироки запускають механізми міжнародного розшуку, пояснює він.
«Можливо, мине багато років, але якась країна знайде цю людину, зафіксує її, депортує в Україну, і вже виноситимуть реальний вирок», – сказав Володимир Зеленчук.
Наявність судового вироку може стати підставою для запровадження санкцій з боку Європейського Союзу та української влади, зазначає юрист.
Перспективи трибуналу
Говорячи про можливість міжнародного трибуналу стосовно медійних осіб і пропагандистів, Зеленчук наголошує, що такий сценарій реальний, але потребує значного часу. Він вважає, що справи, пов’язані з пропагандою та підбурюванням до геноциду, складні, проте не виключає їх розгляду в майбутньому.
«Якщо ми бачимо, що створюється трибунал щодо злочину агресії, вже є його статут, він починає працювати і збирає докази, то очевидно, що реальним є і трибунал стосовно цих пропагандистів», – сказав Володимир Зеленчук.
Як формувалася база
Російська пропагандистська система, що діє в анексованому Криму, не виникла спонтанно, каже редакторка проєкту StopFake.org Олена Чуранова. Її формування розпочалося задовго до анексії Кримського півострова і стало частиною довгострокової стратегії впливу на інформаційний простір регіону.
Уся ця пропагандистська система, ми розуміємо, формувалася і вибудовувалася не з 2014 року, не з анексії, а задовго до тогоОлена Чуранова
Експертка зазначає, що ще до захоплення Криму Росія розбудовувала інфраструктуру культурної та медійної присутності, яка надалі була використана для заміщення українських джерел інформації та формування лояльної аудиторії.
«Якщо ми, наприклад, говоримо суто про Крим, то вся ця пропагандистська система, ми розуміємо, формувалася і вибудовувалася не з 2014 року, не з анексії, а задовго до того. Всі ці російські культурні центри, абсолютно різні організації, які створювалися нібито на захист чи групи фанатів любові до Пушкіна, все це вже вибудовувало цю платформу і людей, які потім з анексією просто почали активно займати місця українських журналістів, які були змушені виїхати, і ставати вже безпосередньо пропагандистами», – сказала Олена Чуранова.
Вирішують кадри та гроші
Експертка пов’язує цей процес із ширшим поняттям інформаційної окупації. За її оцінкою, контроль над медіа став одним із перших і ключових кроків Росії на захоплених територіях, зокрема і після початку її повномасштабного вторгнення в Україну.
Робилося все, щоб росіяни приїжджали. Ми знаємо, що їм пропонують безкоштовні квартири, вищі зарплати, щоб вони приїжджали і працювалиОлена Чуранова
За спостереженнями Чуранової, у Криму, як і на інших тимчасово окупованих територіях, Кремль використовував поєднання місцевих колаборантів та кадрів, яких прислали безпосередньо з Росії. Для цього, за її словами, створювалися спеціальні умови, включно з матеріальними стимулами.
«Робилося все, щоб росіяни приїжджали. Ми знаємо, що їм пропонують безкоштовні квартири, вищі зарплати, щоб вони приїжджали і працювали в цих, так би мовити, медіа і виконували весь цей інформаційний порядок денний Кремля», – сказала Чуранова.
Пропагандистська система, за словами експертки, не обмежується одним каналом комунікації. Росія інвестує ресурси в розвиток ЗМІ.
«Вони взагалі не шкодують на це жодних ресурсів, тому що розвивають паралельно і радіо, і телебачення, і онлайн-ресурси, тобто намагаються всіляко заглушити українську інформацію», – сказала Чуранова.
Пропаганда та інформаційний вакуум
Оцінюючи ефективність цієї системи, експертка наголошує, що об’єктивні вимірювання в умовах анексії вкрай ускладнені або взагалі неможливі.
«Тут складно точно говорити, тому що потрібно дивитися на якісь результати соціологічних опитувань, потрібно йти і спілкуватися з людьми, які живуть в окупації, і ми розуміємо, що такі дослідження зараз досить складно проводити», – сказала Чуранова.
Як один з індикаторів вона називає участь молоді, яка виросла в умовах інформаційної ізоляції, у російській армії.
За її словами, йдеться про людей, які понад десять років перебували всередині однобічного інформаційного порядку денного.
Є люди, які справді вірять у ці наративи, приєднуютьсяОлена Чуранова
«Ми можемо дивитися, наприклад, на те, як, на жаль, діти та молодь, які вже виросли за ці 10 років, уже 11–12 років, і росли у всьому цьому інформаційному порядку денному, ця молодь усе ж таки йде в армію», – сказала експертка.
Чуранова уточнює, що поряд із примусовою мобілізацією існує і добровільна участь, заснована на вірі в пропагандистські наративи про війну та роль Росії.
«Є люди, які справді вірять у ці наративи, приєднуються, бо вірять, що потрібно «звільнити Україну від цього злочинного київського режиму» чи впливу Заходу», – сказала вона
Експертка наголошує, що ключовим фактором ефективності пропаганди є створення інформаційного вакууму.
«Коли створюється цей інформаційний вакуум і обмежуються будь-які можливості для людей отримувати інформацію з якихось альтернативних джерел, читати незалежні медіа, у людей просто немає вибору», – сказала Чуранова.
Вона також зазначає стійкість базових наративів, які Росія просуває протягом багатьох років. Йдеться про заяви про нібито історичну належність Криму Росії, про добровільний характер незаконного референдуму та про дискредитацію кримських татар.
«Усі ці наративи про кримських татар, про те, що Крим завжди був російським, про те, що референдум – це добровільне волевиявлення кримчан приєднатися до Росії, це так чи інакше все ж таки впливає на людей», – сказала експертка.
Позитив війни
За словами Чуранової, після початку повномасштабного вторгнення російський порядок денний у Криму був скоригований, але не принципово змінений. Україна знову опинилася в центрі уваги насамперед через удари по військових об’єктах на півострові. При цьому характер подачі інформації залишається незмінним. Будь-які події інтерпретуються виключно в позитивному для Росії ключі, а негативні наслідки замовчуються або мінімізуються.
«Вони про все це пишуть, але, звичайно, тільки з позитивного боку, типу, всі атаки відбили, все знищили, жодної небезпеки немає», – сказала вона.
Потрбіна альтернатива
Говорячи про можливості протидії цій системі, Чуранова наголошує, що повністю нейтралізувати пропагандистську машину складно, проте альтернативні джерела інформації залишаються критично важливими для жителів окупованих територій.
«Потрібно, щоб були такі медіа, як Крим.Реалії, як «Суспільне Крим», щоб у людей була можливість читати якісну інформацію», – сказала експертка.
Окрему увагу вона приділяє ролі соціальних мереж і питанням цифрової безпеки. За її словами, Росія продовжує звужувати інформаційний простір, просуваючи підконтрольні месенджери та платформи. У цих умовах, на думку експертки, ключовим завданням залишається пошук способів донесення перевіреної інформації та фактів до людей, які перебувають в окупації, з урахуванням ризиків та обмежень.
