Український півострів Крим, анексований Росією 12 років тому, вважається відправною точкою російської повномасштабної агресії проти України.
Дипломати і правозахисники зазначають, що за ці роки Крим став «театром» порушень прав людини. Росія, у спробах подолати будь–який спротив, перетворила його на випробувальний полігон для репресій. Жителів півострова заарештовують, катують, кримінально переслідують, примусово мобілізують на війну РФ проти України. І ситуація, за спостереженнями громадських діячів, тільки погіршується.
Про це говорили українські та європейські експерти й політики під час дискусії в Центрі європейської політики (Брюссель, Бельгія), присвяченій порушенням прав людини в Криму, 17 березня 2026 року.
Крим також став плацдармом для подальшого нападу Росії на Україну та предметом переговорів про завершення війни. Москва вимагає його визнання де–юре російською територією, а в ЄС пояснюють, чому важливо не йти на поступки.
На війну або у в’язницю
Порушення прав людини в окупованому Криму не лише тривають, а й стають жорсткішими, каже співкоординаторка «КримSOS» Сабіна Ільясова.
Крим із 2014 року став територією страхуСабіна Ільясова
«Крим із 2014 року став територією страху. Влада намагається показати, що будь–який голос, який виступає проти її політики або передає українській чи міжнародній спільноті інформацію про злочини та порушення, буде переслідуватися», – звертає увагу правозахисниця.
17 березня під час дискусії в Центрі європейської політики (Брюссель) Ільясова розповіла про нові тривожні тенденції. Одна з них – переслідування жінок. Якщо до лютого 2022 року було зафіксовано 13 випадків їх ув’язнення на Кримському півострові, то лише за останні два роки їх кількість зросла до пів сотні.
Обмінювати цивільних на військовополонених – це дуже важко і часто несправедливоЛеніє Умерова
Кримчанку Леніє Умерову затримали у 2022 році, коли перетинала кордон із Грузією. Вона їхала додому, до Криму, щоб побачитися там із тяжкохворим батьком. Через пів року арешту російські силовики висунули їй обвинувачення у шпигунстві. А через два роки, у 2024–му, Умерову звільнили в межах обміну.
«Я дуже щаслива людина, тому що багато міжнародних, неурядових організацій та уряди говорили про мою ситуацію, і це допомогло повернути мене в межах обміну… Але неможливо обміняти всіх політичних в’язнів. І обмінювати цивільних на військовополонених – це дуже важко і часто несправедливо», – каже в Брюсселі Умерова.
Тепер вона сама розповідає про інших українців, які залишаються в російських тюрмах. Умерова каже – їх близько 16 тисяч. Про долю багатьох нічого невідомо – їх навіть не можуть знайти.
«Вони живуть у постійному страху. Їх щодня катують, вони зазнають сексуального насильства та інших жорстоких знущань», – зазначає 28–річна кримчанка, яка не з чуток знайома з тим, що відбувається в російських тюрмах.
Умерова закликає посилювати тиск на Росію, щоб вона повертала додому ув’язнених українців. А також – організацію Червоний Хрест, щоб вона інспектувала умови утримання українців. У переважній більшості випадків вони – незадовільні.
Українцям відмовляють у медичній допомозі, і це ще одна тенденція, що тривожить правозахисників.
«Це не нова проблема, але вона стає дедалі гіршою. Зараз у нас є список із щонайменше 22 осіб у тюрмах із серйозними проблемами зі здоров’ям», – каже Сабіна Ільясова з «КримSOS».
Виділяють також спроби окупаційної влади створити образ кримськотатарських мусульман на півострові як терористичних осередків. До того ж їх часто утримують в ув’язненні на території Росії, що розцінюється як «нова хвиля депортації».
«Я навіть не можу перелічити, скільки міжнародних норм і статей було порушено. Але насамперед це право на самовизначення та примусова паспортизація», – зазначає Ільясова.
Про ще одну тенденцію в Криму розповідають українські дипломати. Заступниця постпреда України в ЄС Оксана Дякун звертає увагу на примусовий призов кримчан до російської армії – тобто на війну проти України.
«Із 46 тисяч громадян України, яких примусово мобілізували на тимчасово окупованих територіях України, більшість – понад 35 тисяч – із Криму», – зазначає Дякун.
Єдиним способом покласти край численним і кричущим порушенням прав людини в Криму вважають деокупацію півострова.
«Доки Росія продовжує окупувати півострів, ми, на жаль, будемо спостерігати масові злочини, як і скрізь, де триває російська окупація, включно з моєю власною країною», – каже директор програми IPHR (International Partnership for Human Rights – ред.) по Східній Європі та Південному Кавказу Саймон Папуашвілі.
Деокупація: зброя чи дипломатія?
Представниця місії України при ЄС зазначає, що стратегія з деокупації півострова передбачає комбінацію двох підходів: дипломатичного та військового.
Як приклад останнього Оксана Дякун наводить удари по російському флоту в Криму та навколо півострова, завдяки яким Україна буквально «пробила» вікно можливостей для експорту своїх товарів. Київ також прагне пошкодження військової інфраструктури країни–агресора.
«Ми вважаємо, що така тактика – посилення тиску на російську військову присутність у Криму – також допоможе нам просунутися у звільненні півдня України», – каже Дякун.
Ключовий елемент стратегії Євросоюзу щодо Криму – це політика невизнання його окупації, каже представник Європейської служби зовнішніх зв’язків Маттео Арісчі.
«Росія вимагає міжнародного визнання окупованих територій, включно із Кримом. Тому політика невизнання з боку ЄС є вкрай важливою. Ми не визнаємо російського контролю в жодній формі. Це принцип, який має дозволити в майбутньому повернути ці території Україні дипломатичним шляхом», – пояснює європейський дипломат.
Євросоюз не визнає ні контролю Росії над півостровом, ні її паспортів, виданих українським громадянам у Криму. Блок не торгує з Кримом, не дозволяє своїм туристичним суднам швартуватися в його портах і «обкладає» санкціями причетних до порушень прав людини.
Ми всі хочемо побачити Крим знову частиною УкраїниМаттео Арісчі
«Ми знаємо, що санкції не можуть повністю запобігти російським злочинам. Менше з тим, вони залишаються важливим інструментом… Ми всі хочемо побачити Крим знову частиною України», – наголосив Арісчі, попереджаючи, що дипломатичний шлях, «на жаль, імовірно, буде тривалим процесом».
Уже вжиті Євросоюзом заходи генерал–майор фінської армії, а нині депутат Європарламенту Пекка Товері вважає «хорошим початком». Але потрібно, зазначає, більше санкцій і розслідувань.
«Найважливіше – чітко дати зрозуміти цим злочинцям, що їхні злочини будуть розкриті, розслідувані й вони будуть покарані. Так, це може зайняти роки, можливо, навіть десятиліття. Але в нас довга пам’ять», – зазначає Товері. Прикладом торжества справедливості називає судовий процес над колишнім командувачем армії боснійських сербів Ратко Младичем. Його засудили до довічного ув’язнення за скоєння геноциду боснійських мусульман у Сребрениці, воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Решту життя Младич, як очікується, проведе у в’язниці.
«Ця робота – повільна, болюча і складна, тому що Росія та інші подібні країни постійно знаходять нові способи порушувати правила і вчиняти злочини… Але найголовніше – ніколи не здаватися», – вважає генерал–майор армії Фінляндії.
Пекка Товері скептично оцінив перспективи повернення Криму Україні дипломатичним шляхом, доки при владі в Росії залишається Володимир Путін.
Коли з’явиться новий уряд, тоді з’явиться можливість для переговорівПекка Товері
«Коли з’явиться новий уряд, який зрозуміє, що боротьба із Заходом має ціну – особливо враховуючи, що Захід економічно набагато сильніший – тоді з’явиться можливість для переговорів», – зазначив фінський євродепутат.
Що ж до можливостей України повернути півострів військовим шляхом, Товері вважає їх залежними від західної допомоги. І, відповідно, політичної волі надати її в потрібних обсягах.
«Потрібно просто дати Україні більше ресурсів: фінансувати її оборонну промисловість, збільшити виробництво далекобійних ракет і крилатих ракет типу Storm Shadow. Тоді Крим можна ізолювати, російські війська будуть змушені піти, і Україна зможе просто зайняти півострів. Не потрібно проводити масштабну десантну операцію», – резюмував генерал–майор армії Фінляндії.
Раніше Кримськотатарський ресурсний центр опублікував звіт про порушення прав людини в Криму за 2025 рік, згідно з яким на території анексованого півострова протягом року зафіксовано 244 арешти, з них 90 – щодо кримських татар. Також зафіксовано 40 обшуків, 159 затримань, 158 допитів, опитувань і «бесід».
