Міжнародне товариство на рівні правозахисних організацій, дипломатів, громадянського суспільства вживає заходів для вирішення кримської проблеми. Однією з таких сил для боротьби з окупацією Криму, що набирає популярності, є міжнародний рух #LIBERATECRIMEA.
Початок 2019 року кримські активісти руху ознаменували новою акцією «Міжнародне товариство ніколи не визнає Крим російським». Листівки з цим посилом активісти розклеїли в кримських містах.
«Дуже небезпечно проводити подібні акції зараз у Криму, адже російська влада намагається охопити відеоспостереженням якомога більше простору міст. Але наш рух має працювати і в Криму, показувати, що тут є спротив окупації, нагадувати кримчанам про реальний стан справ», ‒ розповів Крим.Реалії кримський активіст руху #LIBERATECRIMEA, який побажав не називати свого імені з метою безпеки.
Один з координаторів руху #LIBERATECRIMEA, міжнародний правозахисник Олівер Лооде вважає, що, незважаючи на невизнання Криму російським із боку міжнародного товариства, це ще не дає гарантії, що так буде завжди.
Великі держави можуть запросто пожертвувати малими народами або їхні територіями в обмін на свої геополітичні інтересиОлівер Лооде
«Факт, що жодна серйозна й цивілізована держава в світі досі не визнала Крим російським, дає надію, що ця позиція буде тривати й надалі. Можливо, що найсильніший крок у цьому плані ‒ це «Кримська декларація» США, згідно з якою ця країна продовжуватиме дотримуватися політики невизнання до відновлення територіальної цілісності України (цю декларацію підтримали також Велика Британія та ще кілька держав). Але жодна декларація або інший документ не дає стовідсоткової гарантії, що така політика буде продовжуватися. Історія 20-го століття демонструвала, що великі держави можуть запросто пожертвувати малими народами або їхні територіями в обмін на свої геополітичні інтереси», ‒ сказав у коментарі Крим.Реалії правозахисник.
Він вважає, що всім демократичним силам необхідно активніше боротися за звільнення Криму.
Чим більше з боку громадянського суспільства тиску щодо кримського питання в міжнародному порядку, тим складніше державам це ігноруватиОлівер Лооде
«Тому замість самозаспокоєння тим, що світ не визнає Крим російським, необхідно всім зацікавленим сторонам докладати зусилля, щоб ця політика тривала, навіть більше, щоб поступово від пасивної політики невизнання перейшли б до більш активної політики деокупації, або, як мінімум, до політики риторики деокупації. Тобто, щоб у своїх публічних промовах і також у білатеральних розмовах (між двома країнами або міжнародними організаціями ‒ КР) із Росією держави не тільки повторювали тези про продовження політики невизнання, але постійно вимагали негайної деокупації Криму. Це було б доказом того, що Крим не став і не стане замороженим конфліктом. Тут також важлива роль громадянського суспільства: чим більше з його боку тиску щодо кримського питання в міжнародному порядку, тим складніше державам це ігнорувати й повернутися в свою зону комфорту», ‒ зазначив правозахисник.
Для порівняння з думкою Олівера Лооде Крим.Реалії зв'язалися з представниками деяких інших країн.
Співробітниця Центру засобів масової інформації, даних і суспільства Центральноєвропейського університету Санда Санду з Молдови розповіла, що після анексії Криму її країна вжила комплекс заходів щодо власної безпеки.
«Внаслідок численних конфліктів різного характеру (політичні, економічні, соціальні та військові) в Україні, зокрема анексії Криму та порушення низки міжнародних угод щодо України, Республіка Молдова стала більш стурбованою та прагматичною в своїх відносинах із Росією. Це все частіше обговорюється, як у мас-медіа, так і на державному рівні. Завдяки чому впродовж кількох років спільними ресурсами були розроблені проекти, спрямовані на посилення національної безпеки і оборони, наприклад «Концепція Інформаційної Безпеки», «Стратегія Оборони і Безпеки Республіки Молдова». В контексті придністровського конфлікту, конституціональна влада наполягає на мирному врегулюванні конфлікту, збереженні цілісності країни та недоторканності своїх кордонів. У зв'язку з анексією Кримського півострова та потенційними загрозами безпеці Молдови проводилися різного роду заходи із запрошеними зарубіжними та місцевими експертами для того, щоб разом сформулювати й донести до всіх робочі методи боротьби із зовнішніми гібридними погрозами, а також згуртувати населення», ‒ розповіла експерт.
Переважна більшість засуджує агресію Росії на території УкраїниСанда Санду
За її інформацією, переважна більшість європейців засуджує анексію Криму.
«В Європі теж стурбовані анексією Криму, як жителі, так і політики. Переважна більшість засуджує агресію Росії на території України. Європейці стали куди серйозніше ставитися до інформаційної та кібербезпеки, потенційних загроз їхній безпеці ззовні», ‒ зазначила експерт.
Журналіст із Грузії Сандро Гвіндадзе повідомляє, що тема анексії Криму для їхньої країни актуальна в зв'язку з російською агресією проти самої Грузії.
«До анексії Криму більшість населення ставиться дуже болісно, тому що бачить у цьому пряме продовження подій 2008 року та окупації Цхінвальського регіону. У Грузії регулярно проходять акції протесту перед колишнім будинком російського посольства. Місцевим ЗМІ анексія Криму, безумовно, цікава, знову-таки тому, що проблема російської окупації залишається однією з головних проблем суспільства», ‒ розповів грузинський журналіст.
Позиція офіційної Варшави залишається жорсткою та незмінною: Крим ‒ це УкраїнаМаксим Волосевич
Голова Польського Інституту Цивільного Співробітництва Максим Волосевич говорить про жорстку позицію в Польщі щодо підтримки України в питанні Криму.
«Позиція офіційної Варшави залишається жорсткою та незмінною: Крим ‒ це Україна. Польський уряд підтримує Україну і в питанні недавнього конфлікту в районі Керченської протоки, засуджуючи дії Росії як агресивні, які суперечать нормам міжнародного права. Кримське питання часто фігурує в польських ЗМІ, особливо в моменти чергових загострень українсько-російських відносин», ‒ розповів експерт.
