Кримськотатарський ресурсний центр надіслав в Управління Верховного комісара ООН з прав людини звіт про «вплив ірраціональної політики російської окупаційної влади на водний баланс Криму».
Як повідомляється, в документі описані численні факти порушення водного балансу півострова окупантами, зазначається, що відповідно до Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, забезпечення водою населення півострова є зобов'язанням Росії.
У звіті Кримськотатарський ресурсний центр поінформував Верховного комісара ООН з прав людини про стан і характеристики водного балансу Криму до і після анексії півострова, про кількість водних ресурсів і потреби населення півострова.
У документі мовиться, що з 2014 року економічна політика Росії в Криму ґрунтувалася не на наявних водних ресурсах півострова, а на очікуванні подачі води з Північно-Кримського каналу. Для цього російська влада планувала укласти угоду з Україною, яка контролює Північно-Кримський канал.
«Намагаючись домовитися, російська влада використовувала такі методи: шантаж, тиск, спроби підкупу чиновників, а також пригрозила ескалацією російської агресії з подальшим захопленням частини Херсонської області та встановленням повного контролю з боку Росії над Північно-Кримським каналом», – йдеться у повідомленні.
У ньому також зазначається, що в період анексії Криму Росією населення Криму, в тому числі Севастополя, було незаконно збільшене з 2,5 млн до не менше 3,5 млн осіб, у тому числі за рахунок формування численних військових частин, силових структур.
«Така демографічна політика є грубим порушенням вимог IV Женевської конвенції і в той же час не враховує обмеження водопостачання в Криму», – зазначає Кримськотатарський ресурсний центр.
Крім того, правозахисники проінформували ООН про регулярні великомасштабні військові навчання на території півострова, що вимагають використання додаткових водних ресурсів, будівництва та введення в експлуатацію великого багатоповерхового житлового фонду, запуску нових виробничих об'єктів на території півострова.
У повідомленні наголошується, що мілітаризація, нераціональна економічна і демографічна політика окупаційної влади негативно вплинули на водний баланс Криму. Зазначено, що Росія несе повну відповідальність за кризу з водою в Криму.
Відповідно до Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, забезпечення водою населення Криму повністю пов'язане із зобов'язаннями Росії.
Публічних коментарів російської влади Криму на звернення Кримськотатарського ресурсного центру немає.
1 вересня, Наталя Поклонська опублікувала в соцмережах пост, в якому повідомила, що «приємно здивована конструктивною реакцією Управління Верховного комісара ООН з прав людини» на своє звернення «щодо порушення українською стороною прав людини в Криму у зв'язку з незаконним позбавленням людей прісної питної води». Поклонська стверджувала, що ООН мало не визнала її статус як «представника Криму в парламенті Росії».
Перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джеппар, коментуючи заяву Поклонської, зазначила, що вона «видає бажане за дійсне».
Моніторингова місія ООН в Україні також наполягає на тому, що «Росія несе основну відповідальність за забезпечення доступу до води захищеним особам у Криму».
Російський МЗС стверджує, що Київ «порушив свої правозахисні зобов'язання», закріплені в міжнародних документах щодо води для Криму.
З понеділка, 7 вересня, в Сімферополі, Бахчисараї та Сімферопольському районах через посуху й обміління водоймищ починається третій, найсуворіший, етап обмежень подачі води.
У російському уряді Криму повідомили, що готуються до «найгіршого сценарію» з водопостачанням півострова. Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов раніше повідомляв, що не виключає того, що Росія визнає надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.
Водопостачання Криму
Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.
Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.
У 2020 році ситуація з водопостачанням в Криму стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.
З кінця серпня графіки подачі води були запроваджені в Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Пізніше це торкнулося Білогірська і Білогірського району та частково Алушти.
Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов не виключив, що Росія може визнати надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.
Влада Росії виділила мільярди рублів на будівництво нових водогонів, водозаборів і на буріння свердловин.
Моніторингова місія ООН в Україні наполягає, що, згідно з міжнародним правом, Росія несе повну відповідальність за забезпечення населення Криму водою.
Офіційний Київ стверджує, що постачання води на півострів через Північно-Кримський канал відновиться тільки після деокупації Криму.
