Доступність посилання

ТОП новини

«Очікування на межі нервового зриву»: яким є перетин адмінкордону в серпні


Ілюстраційне фото

Російські прикордонники довго утримують людей у зоні очікування при в'їзді в анексований Крим, а деяких і зовсім не пропускають з різних причин ‒ на це в соцмережах скаржаться кримчани, які останнім часом подорожували на материкову Україну й назад. За їх словами, на перевірку документів йдуть багато годин, і чекати доводиться в умовах обмеженого простору.

Згідно з чинними правилами, російські прикордонники пропускають на півострів тільки кримчан з місцевою реєстрацією або нерухомістю, причому з початку липня вони вимагають надавати саме російські паспорти. Обов'язкова обсервація скасована, замість цього потрібно здати ПЛР-тест на коронавірус за свій кошт, проте чинним залишається правило про одноразовий перетин російських пунктів пропуску, починаючи з введення карантину в березні. При цьому при виїзді з Криму в Херсонську область з 1 серпня вже не потрібно проходити обов'язкову самоізоляцію й тестування на коронавірус. Про те, яким є перетин адмінкордону в серпні, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Кримчанин Володимир, чиє ім'я змінене з міркувань безпеки, розповів Крим.Реалії про свій досвід поїздки на материкову частину України та назад.

‒ Я спочатку виїжджав до Харкова через «Джанкой» та «Чонгар». Мене збентежило те, що російські прикордонники дуже довго перевіряли документи ‒ вони при виїзді вимагають два паспорти, хоча за їхніми ж законами це не передбачене. Причому український дуже довго досліджували, з'ясовували, чи не фальшивий він, на різних приладах. Я чув про те, що можна виїжджати з Криму і повертатися тільки один раз упродовж карантину, моїм знайомим давали підписати щось щодо цього, але мене просто попередили усно. Коли нарешті пропустили, було так темно ‒ а ще дощ перед цим пройшов ‒ що мені довелося підсвічувати телефоном дорогу, щоб не потрапити в калюжі на цьому двокілометровому відрізку. Близько українського пункту вже були увімкнені ліхтарі. Його я перетинав до 1 серпня, коли самоізоляцію ще не скасували.

Володимир підкреслює, що підготувався до переходу, заздалегідь встановивши в телефон українську сім-карту та додаток для самоізоляції «Дій вдома».

‒ Українські прикордонники питали не стільки документи, скільки телефон для настройки. Взяли, кажуть: «Тут немає сімки». Я: «Ну як немає?» Довелося перезавантажувати телефон три рази, там був слабкий сигнал, і картка нарешті підтяглася. Загалом, при мені все налаштували, ввели адресу місця самоізоляції ‒ я прямував до доньки ‒ і так я проїхав. Я заздалегідь замовив аналіз, і в Харкові мені в той же день вдалося потрапити в лабораторію, тест зробили за дві тисячі гривень. Вже на наступний день мені вдалося знятися з самоізоляції і поїхати до Києва у справах. Повертався до Криму вже через «Каланчак» і «Армянськ» вночі 4 серпня. Український пункт пройшли дуже швидко, хвилин за десять. З російської сторони спочатку перевірили документи, речі, проводили всюди металошукачами. Далі, на другому етапі ми застрягли надовго, причому одягнений я був по-літньому і почав мерзти.

За словами Володимира, загалом йому довелося чекати рішення російських прикордонників близько шести годин.

Цей лікар оголосив, що для Росії він недійсний будь-якою мовою

‒ Це була ніч, черга практично не зменшувалася, жінки сиділи на лавках з маленькими дітьми. Принесли бланки Росспоживнагляду, буквально на коліні довелося їх заповнювати. На світанку мене нарешті пропустили у приміщення для чергової перевірки, і я зрозумів, чому все тягнулося так довго ‒ через неповороткого санітарного лікаря. Це чоловік передпенсійного віку, він часто відходив з різних приводів, і коли я до нього підійшов, він сказав, що йде відсилати звіти до Сімферополя. Я вже не витримав і різко попросив його пропустити мене, оскільки я вже був на межі нервового зриву, як і багато інших. Він все-таки мене перевірив, і буквально через п'ять хвилин я пройшов всіх решту. До речі, в однієї жінки був свіжий ПЛР-тест з Борисполя, але цей лікар оголосив, що для Росії він недійсний будь-якою мовою. Тобто треба знову робити тест у Криму.

Журналістка Крим.Реалії Ірина Домащенко ділиться спостереженнями про те, як мандрівники перетинають адмінкордон поблизу українського пункту пропуску «Каланчак».

Коли приїжджають журналісти, то там зазвичай все відкрите й працює

‒ Ми були там декілька днів тому. Що мене здивувало і відразу впало у вічі ‒ те, що всі ті, хто перетинає адмінкордон в бік Криму, дуже підготовлені і знають, які необхідні документи. Люди зробили тести, вони в масках, тобто не їдуть навмання. Розповідали нам, що заздалегідь телефонували у Представництво президента України, у Держприкордонслужбу для уточнень. Вони знали, які гуманітарні підстави потрібні тощо. З приводу облаштування самого «Каланчака» ‒ ви ж розумієте, що коли приїжджають журналісти, то там зазвичай все відкрите й працює. Майже тиждень тому ми були на «Чонгарі» у вихідний, і там сервісна зона з центром адмінпослуг, автовокзалом і туалетами була закрита. Тобто ті, хто чекав своїх рідних з Криму, могли знайти туалет тільки на трасі на найближчій заправці. Але на українських пунктах пропуску черг немає, люди довго не чекають.

Спеціально для Крим.Реалії кримчанка Людмила написала цілу розповідь про майже десятигодинне перебування в зоні очікування на російському пункті пропуску:

«Коридор з металевої сітки шириною близько метра, який закінчується майданчиком приблизно три на три метри, виявився заповненим людьми приблизно наполовину. Потім я перерахувала знічев'я: попереду мене стояло 74 особи, на годиннику було 2:30 ночі. За дві години очікування на огляд не покликали жодної людини. Потягнуло ранковим бризом, температура впала до 17 градусів, ми стали одягати на себе все, що можна, включаючи рушники та шорти поверх штанів. Батько дитини з інвалідністю не витримав, побіг із криками до наших мучителів ‒ і вони пропустили людей з дітьми. Після чого стали «працювати», повільно та сумно: чотири людини на годину. Усі стрілки переводилися на лікаря Росспоживнагляду, для якого розробили форму, куди вносяться ваші адреси прописки, проживання та тимчасового перебування в Криму, плюс відомості вашого паспорта, вже внесені в міграційні карти. Заповнював до сьомої години цю форму особисто лікар».

За словами Людмили, вранці люди взяли ініціативу на себе і змогли заповнити ці бланки самостійно:

«Дівчинку в хіджабі потягнули у вагончик допитів ФСБ, її тримали три години. Прийшов прибиральник, прибрав гору сміття і вдав ніби вимив єдину туалетну кабінку, в яку ходили в масках тільки зневірені люди. Стали пробиватися дзвінки близьких через блокування ‒ вночі зв'язку не було. Проїхала українська машина, яка прибула одночасно зі мною ‒ її оглядали п'ять годині на порожньому пропускному пункті. Нервовий сміх змінився похмурим мовчанням. Хтось біля входу вдерся до санітарного лікаря і забрав анкети, роздав людям, ми заповнили їх самі. Прийшла зміна, в якій було два санітарних лікарі, і швидкість пропуску зросла вдвічі. У підсумку я вийшла о 12 годині дня».

При цьому в цілому Людмила відзначає солідарність людей, які потрапили в такі умови: за її словами, ніхто не сварився, не ліз без черги, при цьому вперед пропускали літніх людей та людей з інвалідністю.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Адмінкордон між материковою Україною і Кримом

Після анексії Криму Росією на початку 2014 року між материковою Україною і півостровом проліг формально адміністративний, але фактично – справжній кордон. У Херсонській області на адмінкордоні з Кримом працюють три контрольні пункти в'їзду/виїзду – «Каланчак», «Чонгар» і «Чаплинка».

  • 16x9 Image

    Сергій Мокрушин

    Народився в місті-герої Керчі. Отримав диплом Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за спеціальністю «журналістика». Починав роботу на ДТРК «Крим», останні 4 роки до окупації вів тему бюджетних закупівель і корупції в Кримському центрі журналістських розслідувань. Виїхав з Криму через рік після окупації. 

XS
SM
MD
LG