Доступність посилання

ТОП новини

Підсумки 2020 року в Криму: виклики пандемії, подорожчання продуктів, пошуки води та російська мілітаризація


Сімферополь у період пандемії коронавірусу, листопад 2020 року
Сімферополь у період пандемії коронавірусу, листопад 2020 року

Кримчанам не вистачає ліків і ліжок у розпал епідемії коронавірусу, ціни в місцевих магазинах підвищуються, російська влада пропонує шукати воду під Азовським морем і будувати опріснювачі, а Україна та міжнародні організації непокояться через зростання мілітаризації півострова Росією ‒ такими були заголовки найрезонансніших матеріалів про Крим у 2020 році. Про його головні підсумки в цих сферах йшлося в останньому ефірі Радіо Крим.Реалії у році, що минув.

Епідемія COVID-19: як впорався Крим?

Виходячи з офіційних російських відомостей на кінець грудня, з самого початку пандемії на Кримському півострові коронавірусом заразилися понад 27 тисяч осіб, а померли понад 500 кримчан і севастопольців. У другій половині року Крим декілька разів фігурував у антирейтингах сусідньої Росії через перебіг епідемії нової коронавірусної інфекції.

Зокрема, наприкінці осені півострів потрапив до переліку регіонів із високою захворюваністю на COVID-19 і при цьому з помітною нестачею ліжок. Однак російське керівництво Криму стверджувало, що насправді місць у лікарнях досить. Тим часом у середині грудня на півострові стартувала вакцинація медичних працівників російським препаратом «Супутник V», який ще не пройшов всі стадії клінічних випробувань. Російський глава Криму Сергій Аксенов обіцяв почати масову вакцинацію вже у 2021 році.

Заступниця голови російської профспілки «Альянс лікарів» Анастасія Тарабрина висловила Крим.Реалії думку, що охорона здоров'я Криму впоралася з епідемією не краще і не гірше, ніж більшість регіонів сусідньої Росії.

Унікальних проблем у Криму немає, все те ж саме. Єдине, на чому мої колеги зробили акцент, це дефіцит ліків
Анастасія Тарабрина

– Скажімо чесно: не впоралися всі. Складно всім регіонам, у багатьох одні й ті ж проблеми, і Крим ‒ не виняток. Я спеціально поспілкувалася з нашими представниками на півострові й уточнила, які у них особливості на місцях. Ми дійшли висновку, що унікальних проблем у Криму немає, все те ж саме. Єдине, на чому мої колеги зробили акцент, це дефіцит ліків. Але до нас часто звертаються медики з різних регіонів, тому що у них немає препаратів для лікування коронавірусної інфекції у стаціонарах ‒ наприклад, у Новгородській області. Вони буквально кричать про це, просять допомоги у якихось фондів. Що стосується самих медиків, є проблеми з виплатами за роботу з пацієнтами з COVID-19. З тими, хто працює в «червоній зоні», все зрозуміло ‒ я говорю про тих, хто перебуває в зоні ризику. Їм щось виплачують, тільки коли ми пишемо скарги або подаємо в суди.

За словами Анастасії Тарабриної, головні лікарі російських лікарень нерідко списують зараження своїх співробітників на контакти за межами роботи ‒ у магазині, на відпочинку тощо.

Паралельно з впровадженням і виробництвом вакцини триває третій етап досліджень, що, скажімо так, не зовсім правильно
Анастасія Тарабрина

– Причому, щоб зробити висновок про джерело зараження, збирається ціла комісія, але головлікар не зацікавлений у призначенні виплат, тому висновок робиться таким чином, щоб нічого не виплачувати. Іноді комісія вирішує, що медпрацівник заразився не від пацієнта, а від свого колеги. Щодо вакцинації «Супутником V», яка вже почалася, у персоналу лікарень є можливість від неї відмовитися. У Москві мер Сергій Собянін говорив, що щеплення будуть лише добровільними. Однак ми підготували спеціальний шаблон заяви для відмови. Адже паралельно з впровадженням і виробництвом вакцини триває третій етап досліджень, що, скажімо так, не зовсім правильно. Зрозуміло, що влада хоче діяти швидше, запобігти зростанню захворюваності, але вакцинувати у примусовому порядку неперевіреним препаратом вони не можуть.

Зазначимо, що на материковій частині України ставлять під сумнів статистику захворюваності на COVID-19 у Криму. Правозахисники стверджують, що лікарні, зокрема, навмисно спотворюють відомості про смертність від коронавірусної інфекції за негласною вказівкою влади.

Зростання цін: чим воно викликане і чого чекати надалі?

У другій половині року Кримстат та інші відомства фіксували зростання цін на деякі категорії продуктів. Так, тільки за листопад огірки й помідори подорожчали на 86,5% і на 51,9% відповідно. Однак це торкнулося не тільки сезонних товарів ‒ у середині грудня той же Кримстат повідомив, що в Криму на 5,5% зросла вартість продуктів для новорічного столу, в порівнянні з тим же періодом 2019 року.

У грудні президент Росії Володимир Путін на нараді з членами російського уряду обурився через подорожчання деяких продуктів. Йшлося, зокрема, про ціни на цукор, які за останній рік зросли на 71%, соняшникову олію ‒ вона подорожчала на 24% ‒ і макарони. Через декілька днів прем'єр-міністр Росії Михайло Мішустін повідомив, що всі «необхідні рішення для боротьби з необґрунтованим зростанням цін готові». Незабаром він підписав декілька документів, зокрема й постанову про спеціальні угоди, які Мінсільгосп, Мінпромторг і Федеральна антимонопольна служба мають укласти з виробниками і торговими мережами. Вони діятимуть до кінця першого кварталу 2021 року і, за задумом уряду, дозволять «знизити й підтримувати на нормальному рівні ціни» на окремі базові продукти, зокрема на цукор та соняшникову олію. По суті, йдеться про заморожування цін на федеральному рівні.

Російський економіст, Радник із макроекономіки гендиректора компанії «Відкриття-брокер» Сергій Хестанов пояснює, чому 2020 рік приніс такі подорожчання і в чому полягають помилки російської влади у спробах це виправити.

Російські сільгоспвиробники працюють на світовому ринку, а там вартість продовольства помітно зросла
Сергій Хестанов

– У різних регіонах конкретні показники, звісно, відрізняються. Загалом досить сильно подорожчала соняшникова олія та деякі види хлібобулочних виробів. Причини прості: російські сільгоспвиробники працюють на світовому ринку, а там вартість продовольства помітно зросла. Відповідно, це спричиняє пропорційне зростання цін на внутрішньому ринку. До того ж рубль ослаб, і це зробило експорт вигіднішим. Загрози влади підняти мита якраз спрямовані на те, щоб перенаправити частину експорту соняшникової олії на внутрішній ринок. Однак подібного роду рішення завдають досить великого удару сільгоспвиробникам. Швидше за все, наступного року вони банально скоротять площі під посіви та виробництво. За сьогоднішній короткочасний ефект доведеться заплатити довготривалими наслідками дещо пізніше.

Сергій Хестанов
Сергій Хестанов

На думку Сергія Хестанова, спроби уряду заморозити ціни на деякі продукти за підсумками переговорів із великими виробниками і торговими мережами може призвести до товарного дефіциту.

У Криму проблема ще в тому, що через санкції там не працюють великі продовольчі компанії, і конкуренція менша
Сергій Хестанов

– Це класична помилка. Адміністративно впливати на ціни намагалися ще у Стародавньому Римі, і в результаті громадянам стало не вистачати хліба. Дефіцит і поява чорного ринку ‒ набагато більше лихо, ніж високі ціни. Теоретично можна адміністративно боротися з ними: так, у Євросоюзі якось був неврожай, і подорожчала соняшникова олія. Тоді чиновники на рік обнулили імпортні мита, і буквально упродовж тижня танкери з Південної Америки вирушили до Європи, ціни впали. Але те, що хоче зробити російський уряд, це добре відома з економічної історії помилка. У Криму проблема ще в тому, що через санкції там не працюють великі продовольчі компанії, і конкуренція менша. У підсумку кримські ціни вищі, ніж у Південному федеральному окрузі.

Сергій Хестанов наводить найбільш ймовірний, із його точки зору, сценарій для Криму і сусідньої Росії: ціни на продукти продовжать зростання зі швидкістю, приблизно відповідною продовольчій інфляції.

«Ціни московські». Чи дорого відпочивати в Криму – думки туристів (відео)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:03:15 0:00

Вода в Криму: звідки взяти і що далі?

Російські чиновники оголосили, що 2020 рік виявився найпосушливішим за 150 років спостережень у Криму. Ще 15 грудня в підконтрольному Кремлю Міністерстві житлово-комунального господарства Криму повідомили, щонайменше п'ять місцевих водосховищ близькі до позначки «мертвий обсяг». З середини місяця графіки подачі води запровадили в Ялті, в Алушті обмеження очікуються після новорічних свят. У Сімферополі, Сімферопольському та Бахчисарайському районах вони діють із початку осені, при цьому для постачання кримської столиці активно використовують воду з підземних джерел.

Тоді як російський глава Криму Сергій Аксенов анонсував буріння нових свердловин і будівництво опріснювальних станцій у декількох містах півострова, президент Росії Володимир Путін на пресконференції 17 грудня висунув пропозицію зосередитися на видобутку підземних вод. За словами Путіна, під Азовським морем нібито існують якісь прісноводні запаси, і їх нібито можна використовувати для боротьби з посухою на півострові.

Заступник директора Інституту водних проблем і меліорації, колишній перший заступник голови Державного агентства водних ресурсів Михайло Яцюк вважає, що у 2021 році російській владі навряд чи вдасться подолати вододефіцит на анексованому півострові.

Раніше жителі заходу та півдня Криму не відчували дефіцит води, а тепер відчувають його досить гостро
Михайло Яцюк

– Ситуація з водою, яка склалася у 2020 у Криму, навіть гірша, ніж ми очікували. Навряд чи в 2021 році вона вирішиться в бік покращення, а колишні ризики залишаться. Ми вже бачимо, що опади в Криму так і не сформували стік і не поповнили джерела води. Раніше жителі заходу та півдня Криму не відчували дефіцит води, а тепер відчувають його досить гостро. Зараз російська влада шукає способи забезпечити і Євпаторію, й Алушту, й інші міста Південного узбережжя Криму. А в центрі, на півночі та сході півострова як і раніше немає ресурсів. Щодо заяв Путіна про прісну воду під Азовським морем ‒ навіть якщо вона там є, її ще потрібно знайти. Необхідно провести нові дослідження, тому що попередні не виявили підземних запасів у цих місцях. Якщо воду знайдуть, потрібно ще збудувати інфраструктуру для її видобутку і, головне, транспортування. На це підуть роки.

Михайло Яцюк
Михайло Яцюк

Водночас Михайло Яцюк називає плани російської влади бурити додаткові свердловини й будувати опріснювальні установки в Криму не більше ніж «інформаційними кампаніями».

Забезпечити опрісненою водою усього півострова не можна ні з економічної, ні з екологічної точок зору
Михайло Яцюк

– Бурити нічого, запасів підземних вод в Криму не вистачить на вирішення цих проблем. Просто владі хочеться показати кримчанам, ніби вона щось робить. Що стосується опріснення, його в Криму запустити можна, але тільки локально. Забезпечити опрісненою водою усього півострова не можна ні з економічної, ні з екологічної точок зору. Все це розмови на рівні «можна було б щось зробити». Однак за шість років не розробили жодного проєкту! Єдиний розумний спосіб забезпечити Крим водою ‒ це відновити постачання Північно-Кримським каналом.

До російської анексії Криму Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в питній воді через Північно-Кримський канал, однак після захоплення півострова Росією постачання припинили. Упродовж 2020 року різні представники офіційного Києва говорили, що дніпровська вода може бути знову спрямована в Крим лише після деокупації півострова.

Тим часом спікер підконтрольного Росії парламенту Криму Володимир Константинов 8 грудня анонсував боротьбу за «водну автономію республіки» у 2021 році. Він пропонує, зокрема, «оголосити тотальну війну втратам води в мережах» та істотно прискорити їхню реконструкцію в селах. Константинов додав, що кримчанам варто зробити роботу з водозабезпечення півострова «справою всенародною, всекримською».

Крим без води. Що буде у 2021 році? (відео)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:26:20 0:00

Мілітаризація Криму: чого прагне Росія?

Міністр оборони України Андрій Таран в інтерв'ю турецьким ЗМІ від 18 грудня розповів, що на території анексованого Криму Росія готується розмістити ядерну зброю. За його словами, це є серйозною небезпекою для всієї Європи й цивілізованого світу.

Генеральна Асамблея ООН на засіданні 7 грудня підтримала проєкт посиленої резолюції України щодо російської мілітаризації Криму. У документі, зокрема, міститься заклик до Росії «негайно, повністю і беззастережно вивести свої збройні сили з Криму й негайно припинити тимчасову окупацію території України». Автори резолюції звернули увагу на збільшення військової присутності Росії в Криму і, зокрема, на те, що Росія постачає в Крим літаки та ракети, здатні нести ядерну зброю, саму зброю та боєприпаси. Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков у відповідь на ухвалену резолюцію сказав, що Росія «має право робити все необхідне для своєї безпеки».


Анексований Крим став дійсно важливим плацдармом для російських військових, і події 2020 року лише підтвердили це ‒ переконаний політолог, аналітик відділу Військової політики українського Інституту стратегічних досліджень Микола Белесков.

Росія планує створити в Криму окрему армію замість армійського корпусу, нарощувати повітряне угруповання
Микола Белесков

– У 2020 році через епідемію коронавірусу темпи підготовки російської армії знизилися повсюдно і вийшли на нормальний рівень тільки восени. Загалом російське угруповання в Криму склалося ще наприкінці 2018 року. Нарощується тільки корабельно-катерний склад, переозброєння флоту продовжується, хоча не так швидко, як планували спочатку. Цікаво, що Україна презентувала в ОБСЄ, ймовірно, відомості своєї розвідки про те, що в наступні роки Росія планує створити в Криму окрему армію замість армійського корпусу, нарощувати повітряне угруповання. Думаю, в цьому напрямку російські військові і працюватимуть надалі. Крим дуже важливий у системі оборони, яку будує Росія. Вона намагається вичавити максимум з розширення свого периметра безпеки і, наприклад, розміщує в Криму нові радіолокаційні станції.

Микола Белесков
Микола Белесков

Микола Белесков також не виключає можливого розміщення в Криму ядерної зброї, оскільки у Росії на півострові стає все більше потенційних носіїв для таких боєприпасів ‒ крилатих ракет «Калібр» та інших.

‒ Як Заходу вплинути на це? Безпосередньо ніби ніяк, але насправді у нього є інструменти, які дозволяють показати Росії: мовляв, попри те, що ви нашпиговуєте півострів зброєю, він не дає вам більшої безпеки ‒ а з точністю до навпаки. Це лише підхльостує НАТО та США збільшувати свою присутність у регіоні.

За оцінкою Миколи Белескова, як би Росія не нарощувала свій військовий потенціал у Криму, країни Заходу здатні у разі потреби перевершити його. Саме це, вважає аналітик, і свідчить на користь того, що Росія як мінімум відпрацювала перекидання ядерних боєприпасів до Криму, а як максимум ‒ вже розмістила їх там.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Коронавірусна інфекція COVID-19

Коронавірус SARS-CoV-2, раніше відомий як 2019 nCoV, виявили в Китаї наприкінці 2019 року.

Він викликає захворювання COVID-19. У деяких випадках перебіг хвороби легкий, в інших – із симптомами застуди та грипу, в тому числі з високою температурою і кашлем. Це може перерости в пневмонію, що може бути смертельною. Більшість хворих одужує; помирають переважно люди з ослабленою імунною системою, зокрема літні.

11 березня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров'я визнала спалах захворювання, що викликається новим коронавірусом, пандемією.

Водопостачання Криму

Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.

Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.

У 2020 році ситуація з водопостачанням в Криму стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.

З кінця серпня графіки подачі води були запроваджені в Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Пізніше це торкнулося Білогірська і Білогірського району та частково Алушти.

Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов не виключив, що Росія може визнати надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.

Влада Росії виділила мільярди рублів на будівництво нових водогонів, водозаборів і на буріння свердловин.

Моніторингова місія ООН в Україні наполягає, що, згідно з міжнародним правом, Росія несе повну відповідальність за забезпечення населення Криму водою.

Офіційний Київ стверджує, що постачання води на півострів через Північно-Кримський канал відновиться тільки після деокупації Криму.

Мілітаризація Криму

Після анексії Криму в 2014 році Росія проводить регулярні військові навчання на півострові та в акваторії Чорного моря, а також завозить військову техніку, зокрема, системи протиповітряної оборони.

У січні 2018 року в районі мису Фіолент на бойове чергування заступили російські зенітно-ракетні комплекси С-400 «Тріумф». У вересні 2018 року такі ж комплекси розмістили і в Євпаторії, а наприкінці року – в Джанкої.

У Генштабі України дії російських військових в Криму називають незаконними.

Заступник постійного представника України в ООН Юрій Вітренко висловив побоювання щодо можливого розміщення Росією ядерної зброї на півострові. Заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України Сергій Кривонос повідомив, що в Криму є кілька об'єктів, де може бути ядерна зброя. Він вважає, що можливість її розміщення на півострові «досить велика».

У 2016 році представник Кремля Дмитро Пєсков заявляв, що Росія не має наміру ні з ким обговорювати розміщення ядерної та неядерної зброї в Криму.

Генасамблея ООН у грудні 2019 року ухвалила резолюцію, що закликає Росію вивести свої війська з анексованого Криму і припинити тимчасову окупацію території України.

  • 16x9 Image

    Олена Ремовська

    Ведуча програм Радіо Крим.Реалії з 2018 року. До цього – кореспондент, редактор і ведуча на Радіо Свобода. Зокрема, брала участь у запуску проекту Радіо Донбасс.Реалії. Автор книги «Говорить Радіо Свобода: iсторія української редакції» (2014). Закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

XS
SM
MD
LG