«Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства», – говорить перша стаття Всесвітньої декларації прав людини, ухвалена державами-членами ООН 10 грудня 1948 року. Здавалося б, що учасники організації мають обстоювати зазначені цінності, але у випадку з Кримом це не так. Після окупації та анексії півострова Росією у 2014 році місцеві жителі стикаються з дискримінацією та репресіями. До десятих роковин анексії півострова Крим.Реалії публікують цикл матеріалів під загальною рубрикою «Десять років окупації». Кожен із них присвячений порушенню одного з базових прав людини у Криму за десятиліття. Попередній матеріал читайте тут.
Система правосуддя відіграє велику роль у сфері прав людини, оскільки саме суди забезпечують баланс між правами окремого громадянина та інтересами інших людей. Виходячи із загальної декларації прав людини, кожен може розраховувати, «щоб його справа була розглянута гучно та з дотриманням усіх вимог справедливості незалежним і неупередженим судом». Наскільки незалежні й неупереджені кримські судді, який рівень гласності в судових процесах та яка за десять років ситуація зі справедливістю в судах на захопленому півострові, читайте в цьому матеріалі.
Незалежність суддів
Як зазначають у своїх аналітичних роботах правозахисники «Кримського процесу», які вивчають особливості кримських судових переслідувань, є кілька об'єктивних чинників, що впливають на незалежність суддів. На колишніх українських суддів, які «змінили мантію» після анексії, можуть впливати особливості російського законодавства. Усі вони мають українське громадянство (хоч і написали формальну відмову від нього). Побоювання, що про це громадянство «згадають» і позбавлять суддівського статусу, вже ставить під великий сумнів здатність таких людей до незалежних дій. До інших чинників варто віднести кар'єрну зацікавленість суддів, переміщених із російських «глибинних» регіонів. Вони мають високу зацікавленість зберегти робоче місце у Криму, а не повернутися до суворих умов Поволжя, Зауралля чи Сибіру.
Крім того, під час розгляду політично мотивованих справ судді неодноразово були помічені у «підіграванні» обвинуваченню, коли справа стосувалася інтересів ФСБ РФ. Наприклад, у справі проти громадянської журналістки Ірини Данилович суддя Наталія Кулінська відмовилася викликати повторно свідка, який приховав, що є співробітником поліції. Також вона визнала «надзвичайними обставинами» відрядження двох співробітників ФСБ, причетних до викрадення журналістки, щоб уникнути їх допиту.
У справі проти Нарімана Джеляла та братів Ахтемових суддя Олексій Козирев неодноразово підказував співробітникам ФСБ під час їх допиту, коли вони починали плутатися. Ялтинський суддя Сергій Смирнов у справі проти кримськотатарського активіста Юнуса Машаріпова після завершення допиту двох оперативних співробітників ФСБ оголосив перерву і, вийшовши із зали, запросив обох «чекістів» до свого кабінету.
Неупередженість суддів
До цієї сфери організації судочинства правозахисники також мають нарікання. Зокрема, на колишніх українських суддів під час розгляду політично мотивованих справ можуть серйозно впливати такі повідомлення, як оголошення їх у розшук українськими правоохоронцями, висунення звинувачення у державній зраді, а також винесення обвинувальних заочних рішень проти них українськими судами. А на суддів, переміщених з інших російських регіонів – трвиалий вплив пропаганди та сама їхня роль, як провайдерів російських інтересів на окупованій території.
Під час розгляду політично мотивованих справ правозахисники часто фіксують очевидну упередженість кримських суддів. Наприклад, суддя Віктор Можелянський заявив: «Це постріл у спину наших хлопців», – демонструючи своє схвалення військової агресії перед тим, як ухвалити рішення щодо жінки за плакат «Ні війні».
У справі проти журналіста Крим.Реалії Владислава Єсипенка на заперечення адвоката суддя Длявер Берберов закричав: «Ну не з'ясуємо, значить голова у всіх болітиме! Ми все з'ясували!». А у справі проти Нарімана Джеляла та братів Ахтемових підсудні змушені були робити регулярні зауваження у зв'язку з поведінкою судді Козирева, який іронізував під час допиту свідків. Надалі, у дебатах, цей російський суддя демонстративно позіхав та іншими способами показував, що виступ підсудних його не цікавить.
Гласність суду
Перші проблеми з доступом слухачів до суду почалися ще 2015 року, коли обирали запобіжний захід у справі «першої Севастопольської групи «Хізб ут-Тахрір». Тоді засідання за терористичними статтями почали оголошувати у закритому режимі. Однак загалом трвиалий час інші кримські судові процеси залишалися на досить високому рівні гласності. Ситуація стала стрімко змінюватися в 2019 році, коли в багатьох політично мотивованих справах сторона державного обвинувачення заявляла клопотання про оголошення процесу в закритому режимі «з метою забезпечення безпеки», а прізвища підсудних на сайтах судів дедалі частіше стали змінювати на форму «Інформація прихована».
Але справжній бум стався в період поширення коронавірусної інфекції, коли в більшості судів на підставі заходів профілактики просто заборонили пускати слухачів. Ці обмеження залишалися актуальними невиправдано довгий час, тоді як у решті всіх сфер їх давно зняли після нормалізації епідобстановки. Торік у травні в Криму повністю скасували режим «підвищеної готовності», пов'язаний із пандемією. Однак у деяких судах, як, наприклад, у Білогірському райсуді Криму, гласність, як і раніше, обмежена побоюваннями поширення Covid-19.
Після початку повномасштабного вторгнення в Україну у багатьох кримських судах почали вдаватися до нових обмежень. Під приводом забезпечення антитерористичної безпеки голови судів почали видавати розпорядження, за якими слухачів у будівлю суду не допускали. Як розповіли Крим.Реалії експерти «Кримського процесу», вже відомо про 13 судів, які повністю обмежили гласність судочинства. Обґрунтованих причин для запровадження обмежень, таких як терористичні атаки чи хоча б зростання протиправних дій, у Криму наразі не спостерігалося.
Справедливість правосуддя
Незважаючи на абстрактність цього поняття, справедливість у Європейській конвенції з прав людини визначається за наявністю незалежного і неупередженого суду, який у гласному судовому процесі дотримувався презумпції невинуватості підсудного і не обмежує сторони у наданні доказів.
Адвокати, які працюють із політичними переслідуваннями, зазначають, що у кримських судах під час розгляду політично вмотивованих справ практично без винятків очевидні преференції на боці державного обвинувачення. А захист дуже часто позбавлений можливості доводити в суді невинуватість підсудного. Наприклад, у заочному розгляді кримінальної справи проти Ленура Іслямова суд відмовив у допиті трьох важливих свідків та дослідженні відеофайлів. В аналогічному процесі проти Мустафи Джемілєва відмовив у допиті п'ятьох важливих свідків та проведенні необхідних експертиз. А у справі проти Рефата Чубарова взагалі виключив із процесу незалежного адвоката.
Окремо також варто звернути увагу на поведінку кримських суддів під час перевірки заяв про викрадення і тортури щодо підсудних. Так, у справі колишнього командира корабля ВМСУ «Славутич» Олексія Кисельова суд вимагав матеріали перевірки про тортури в Генічеську, а потім не дочекавшись відповіді, вважав заяву про тортури наміром підсудного уникнути відповідальності.
Апеляція у своєму рішенні просто проігнорувала це порушення. Під час процесу у справі проти громадянської журналістки Ірини Данилович суд переглянув відеозапис викрадення, а потім залучив матеріали до перевірки цього факту без печатки і дати документа. Суддя відмовила в допиті 15 свідків, серед яких були причетні до викрадення.
Усе вищезгадане показує, що судова система за десять років анексії проявила себе як структура, яка повністю підпорядкована інтересам російських силовиків. Завдання цієї системи зведено до механічної легалізації репресій. При цьому діяльність судів у Криму за цей період стала майже повністю непрозорою, а судові процеси здебільшого позбавлені змагальності та дотримання елементарних засад справедливого судочинства.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
