Українські археологи досліджують унікальні культурні зв’язки між населенням материкової України і Криму часів пізнього середньовіччя, у добу Великого князівства Литовського, Золотої Орди і Кримського ханства. На пам’ятці археології національного значення – фортеця і городище Тягинь на Херсонщині у 2020 р. знайдено кам’яний фриз сельджуцького стилю, який є тотожнім орнаментам Мавзолею Джаніке-Ханим (Чуфут-Кале) і Мангупу.
У суботу 5 грудня ця тематика перебувала у фокусі дослідницької уваги учасників Міжнародної археологічної конференції: «Як нещодавні відкриття змінюють історію Акмяне і Херсону». Захід відбувався в дистанційному форматі, в рамках спільної литовсько-української ініціативи, завдяки організаційним зусиллям Акмянського історичного музею (Литовська Республіка).
Україну на міжнародній конференції представляли: старший науковий співробітник Інституту археології НАН України, доктор історичних наук Світлана Біляєва і голова правління Херсонської міської громадської організації «Культурний центр Україна – Литви» Наталія Бімбірайте. Четвертий рік поспіль творчий дуумвірат організовує дослідження середньовічного городища і фортеці Тягинь (Бериславський район Херсонської області).
Завдяки розкопкам останніх років вдалося отримати доволі широкий спектр археологічних матеріалів, що свідчать про розвинуту міську культуру населення півдня України й розвінчують російські «цивілізаційні» міфи щодо нібито «дикого поля», яке було на цих землях до появи імперії.
Дослідження фіксують сталий культурний зв'язок Херсонщини із Кримом. У доповіді на конференції Світлана Біляєва зазначила, що важливою подією 2020 р. стали розкопки кутової багатоярусної вежі фортеці Тягинь. У її північно-східному куті (висота розкопаної стіни – 1,7м) відкрито цілісний кам’яний різний фриз з вапняку із сельджуцьким орнаментом. Його орнаментальні деталі мають аналоги в мистецтві сельджуцьких майстрів Причорномор’я, Криму й Анатолії
Стосовно Кримського півострова Світлана Біляєва дійшла до висновків, що аналогії сельджуцького орнаменту з Тягині простежуються в мавзолеї Джаніке-Ханим, а також на Мангупі.
Мавзолей Джаніке-Ханим належить до кола об’єктів культурної спадщини України. Пам’ятка датується ХV cтоліттям (окремі дослідники припускають її пізніше будівництво на початку ХVІ ст.). Вона розташована в Криму в печерному місті Чуфут-Кале.
Чуфут-Кале: прогулянка старовинними вулицями печерного міста (фотогалерея)
Цей Мавзолей пов'язаний з ім’ям доньки відомого золотоординського хана Тохтамиша. Джаніке була дружиною хана Едігея, засновника Ногайської Орди. У 1420 р. після загибелі Едігея у битві, в період, що передував створенню Кримського ханства, Джаніке стала правителькою кримського улусу (орієнтовний період правління 1420-1437). Орнаментальний архітектурний зв'язок між Тягинею і Мавзолеєм Джаніке Ханим, можливо, віддзеркалює сталі культурні контакти між територіями.
Також у процесі археологічних досліджень 2016-2020 рр. пам’ятки Тягинь зроблені відкриття, які були відзначені в археологічному світі України, Литви, на форумі Асоціації європейських археологів у Барселоні (2018р.), Загребі (2019р.), Берні (2019р.) як такі, що мають значення у заповненні білих плям пізньосередньовічної історії південної України. Серед найбільш вагомих результатів, за оцінкою Світлани Біляєвої, є: створення детального плану фортеці Тягинь за підсумками аерофотозйомки, відкриття зовнішньої південної стіни фортеці (збереглася у висоту до 1 м, товщиною 1,1 м.) а також кам’яних фортифікацій по периметру фортеці, встановлення ідентичності забудови фортеці Тракайському (Литва) і Гродненському (Білорусь) замкам великого князя литовського Вітовта.
Серед археологічних матеріалів розкопок представлені знахідки литовської матеріальної культури – хрестоподібні металеві накладки на шкіряні сумки, арбалетні болти, відомі з синхронних пам’яток Литви, які з високою долею вірогідності дають підстави для висновків про етнічну присутність литовців у Тягині. Ймовірно, у фортеці розташовувався невеличкий литовський гарнізон, адміністрація, митники.
Слід зазначити, що до останнього часу археологічні роботи на Тягині не фінансувалися ані державою, ані бюджетами місцевих рівнів. Дослідження пам’ятки відбувається виключно завдяки зусиллям волонтерів, а також сприянню зовнішніх діячів (у 2018 р. дослідження фінансувались Литовською Республікою). Тягинь належить до регіону, де відбувався унікальний симбіоз культур Заходу та Сходу, де закладалися цивілізаційні основи українського козацтва.
На порядку денному подальших досліджень Тягині:
- підвищення статусу археологічної експедиції до рівня міжнародної, розширення ареалу польових археологічних досліджень в районі пам’ятки;
- організація дослідницьких заходів з використанням інструментарію підводної археології для пошуку та виявлення пізньосередньовічних старожитностей на відрізку від Берислава («Башта Вітовта») до гирла Дніпра;
- заохочення представників місцевих органів влад всіх рівнів до більш активної участі в дослідженні;
- музеєфікація, створення музею оpen air на території комплексу, а також сприяння організації археологічного музею в с. Тягинка;
- апробація туристичного маршруту – «Велике князівство Литовське на теренах Херсонщини», організація циклу екскурсій;
- посилення взаємодії з Національним парком Нижньодніпровський (екологічна складова) в напрямку створення «Археологічного парку національного значення фортеця Тягинь» (проєкт «Парк у Парку»).
Тягиня – унікальний об’єкт історичної спадщини Великого князівства литовського, Золотої Орди, Кримського ханства, Османської імперії, початкової доби українського козацтва». Вона чекає на нові відкриття.
