Доступність посилання

ТОП новини

Остання битва за Москву. Кримський похід 1591 року. Частина 14


Битва з кримськими військами у 1591 році. Фрагмент плану Москви з книги Ісаака Маси Album Amicorum, 1618 рік
Битва з кримськими військами у 1591 році. Фрагмент плану Москви з книги Ісаака Маси Album Amicorum, 1618 рік

Попри укладений восени минулого року попередній договір, домогтися його затвердження ханом було непросто – на це в московського посольства пішло 4 місяці. Однак, зрештою мир був укладений, і завершив він не тільки цю війну, а й усю столітню боротьбу за ординську спадщину.

Кримсько-московський договір 1594 року

Посольство Меркурія Щербатова прибуло до Бахчисарая в перших числах січня 1594 року, а вже 7 січня відбулася аудієнція в хана. У зустрічі також брали участь усі кримські беї за винятком калги Фетха і Ямгурчі. Після обміну привітаннями Щербатов вручив Газі II чернетку мирного договору, а також пред'явив поминки і подарунки. Наприкінці того ж дня 15 тисяч рублів «запитних грошей», 10 тисяч поминок особисто хану, а також речі й коштовності на суму в 5 тисяч були передані скарбнику.

Велів говорити про добру справу з братом нашим

Газі II запитав про здоров'я «свого брата» Федора Івановича і здоров'я самих послів, потім дозволив їм встати з колін і сісти з ним за стіл. Хан висловив надію на те, що «з братом нашим з царем і великим князем Федором Івановичем всієї Русі братства і дружба і любов зробляться» і «підняв чашу» за здоров'я царя. Після того посли і беї пили один за одного, а Ахмед-паша урочисто вніс «жалування платтям» для московітів, заявивши, що колишнім послам «того не бувало». Наприкінці бенкету Щербатов і його люди отримали ще по кубку меду, а потім Газі оголосив, що велів «говорити про добру справу з братом нашим, як нам у любові і в братерстві бути».

Час з 9 по 12 січня минув у роздачі московських поминок і подарунків родичам і наближеним хана, а також у безперервних скандалах через їхній розмір і розподіл. Калга отримав лише 500 рублів, хоча просив 5 тисяч, частина аристократів не отримали нічого. Ахмед-паша скаржився: «казали, з послами поминки привезли великі, а такі поминки і з гінцями малими не бували; кому колись надсилали платтів по десять, тому тепер надіслано п'ять-шість, а шапки худі». Щербатов відмовлявся, що у Лівен роздав кримській знаті 17 тисяч рублів «грошима і платтям», а хану привіз 10 тисяч, на що йому сказали: «Нам до запитних ханських грошей діла немає, ці гроші йдуть на міську забудову, плаття, і наших грошей з ханськими запитними грошима не можна мішати».

Грошові суперечки в середовищі самої кримської знаті затягували укладання договору. Спроби прискорити процес через посередництво Ямгурчі не дали результату – того заслали в якусь глушину: «не можна до послів їхати та й недоречно нині зі мною говорити ні про що – цар і калга на мене опалу поклали, а доніс на мене Аллабердей-мурза».

Однак 20 січня Щербатову несподівано склав візит султанський чауш Іса (перша така подія в історії), який підтвердив, що Газі II скоро мав виступити на війну до Угорщини, а в Криму залишається калга. Ця новина змусила послів квапитися – договір мав бути укладений до виступу хана. 25 січня якийсь бранець повідомив, що «у царевича у калги з царем ворожнеча велика» – Фетх начебто заявив братові: «Ти грошей багато взяв, заволодів усім сам і йдеш тепер на Угорщину, а я залишуся в Криму й піду на московську украйну».

Кримці зажадали «давати двадцять тисяч запитних грошей»

31 січня переговори все ж почалися. Посли вкотре описали процедуру укладення договору з обміном примірниками грамот і запропонували заздалегідь відправити до Москви гінця для визначення дати майбутнього посольського розміну. Кримські беї висловили невдоволення тим, що «запитних грошей» надіслали лише 15 тисяч, тоді як Ямгурчі нібито домовився про 30 тисяч. Посли відповіли, що решту може бути надіслано вже після укладення договору. Тоді кримці зажадали «давати двадцять тисяч запитних грошей» і надсилати ще 10 тисяч рублів на поминки з новими послами, не рахуючи одягу, зброї та іншого.

Однак Щербатов заявив, що такими вимогами хан «учиняє нову справу», порушуючи домовленості посольського з'їзду під Лівнами. У цих умовах «зносинам між государів про добру справу не бути». На цьому переговори перервалися.

3 лютого посланий до ханських «ближніх людей» товмач Єнчура з'ясував, що вказівок на поновлення перемовин немає – «цар їм не наказував нічого». 16 і 17 лютого окремі беї вмовляли послів прийняти нові вимоги про поминки. 28 лютого Ахмед-паша передав слова Газі II, який звинуватив послів у зриві домовленості з Борисом Годуновим і зажадав 30 тисяч «запитних грошей» і по 10 тисяч поминок із кожним посольством. Щербатов заперечив, що точні суми московських виплат не можуть бути внесені в текст мирного договору, і що необхідна кількість робить поминки ординською даниною, чого за «колишніх царів» не бувало.

5 березня ханський скарбник зажадав у послів щорічних десятитисячних поминок і отримав відмову. А 6 березня вже самі посли звернулися до Ахмеда-паші для відновлення переговорів, але безрезультатно. Нарешті, 16 березня Ахмед-паша заявив, що хан відпускає послів без укладення договору із зобов'язанням щороку надсилати по 10 тисяч рублів. Якщо цю вимогу не буде виконано, кримсько-московські відносини перервуться повністю. Щербатов зумів запобігти розриву, нагадавши ханові через Ахмеда про «таємну справу», про яку «цар зносився з государем нашим з Ямгурчеєм аталиком». Посольство залишилося в Бахчисараї.

Паралельно розвивався конфлікт московітів із калгою. 4 березня Фетх надіслав людину вимагати нібито обіцяних йому 15 тисяч «запитних грошей», без чого відмовлявся давати послам аудієнцію. Щербатов відповів, що відсутність прийому в калги – порушення протоколу, і «що за колишніх царевичів того не бувало». 7 і 9 березня Фетх через своїх посланців вимагав у послів поминок, а 23 березня відправив мурзу Аллабердея для примусового вилучення. Після багатогодинних сперечань було досягнуто компромісу – грамоти царя, адресовані калзі, передали за призначенням, а поминки залишилися у послів. 24 і 25 березня Щербатов скаржився ханським наближеним на самоуправство Фетха. У відповідь він почув, що «цар на царевича засмучений добре», але калга своєї позиції не змінив. 30 березня він кликав послів до Кефе, але ті відмовилися зустрічатися на османській території.

Однак незабаром справи пішли на лад. 1 квітня Ахмед-паша оголосив Щербатову, що того незабаром прийме Газі II, а 6 квітня вночі до посольства приїхав Ямгурчі, який погодився взяти таємні грамоти Годунова і передати хану. 8 і 9 квітня Ямгурчі знову таємно відвідав московітів, повідомивши, що Газі грамоти прочитав, незабаром покличе їх на зустріч, і нагадав, що обговорювати «таємну справу» не можна ні з ким, крім одного хана.

14 квітня 1594 року урочиста аудієнція, нарешті, відбулася, хоч на ній були відсутні Фетх, Арсланай і низка інших впливових беїв. Після вступних церемоній розпочався «обмін промовами», при цьому з кримського боку говорив особисто Газі II. Він висловив упевненість, що посольський з'їзд під Лівнамі є свідченням згоди Московії на виплату 30 тисяч «запитних грошей» і ще 10 тисяч з кожним посольством. Щербатов у відповідь нагадав, що вже роздав на з'їзді 17 тисяч, привіз ханові 10 тисяч поминок і 15 тисяч «запитних», а «така посилка ніколи колишнім царям не бувала».

Після демонстративного обміну репліками зі своїми наближеними («чи чули вони, що посли государя свого, а мого брата мені казали») Газі II озвучив уже знайому вимогу: ще 20 тисяч «запитних грошей» і по 10 тисяч із кожним посольством, до того ж це зобов'язання має бути внесено до тексту мирного договору. Щербатов заявив, що «поперед того в шертний запис поминки не бували вписані», і посольство може прийняти тільки той договір, який у Криму списаний з московської чернетки «слово в слово». Як завжди, спалахнула суперечка, але цього разу на бік Щербатова раптово став Ахмед-паша. Він сказав хану: «Якщо ти тепер перед московським послом клятви у вічному мирі не даси і підеш на султанову службу до Угорщини, а государ московський із королем литовським помириться, то вперед тобі від нього нічого не бачити».

Це був переломний момент. Газі II нічого не відповів Ахмеду, але погодився звірити кримський і московський примірники договорів. «Государевий запис» зачитував дяк Афанасій Дем'янов. У привезеному тексті, природно, фігурував повний царський титул, який півстоліття був каменем спотикання в кримсько-московських відносинах. По-перше, через сам термін «цар», який ставив московського государя на один рівень з колишніми ханами Золотої орди і нинішнім кримським. А по-друге, через згадки в ньому Казані з Астраханню, за які ще недавно велися війни. З цієї причини попередні договори містили різні формулювання в кримських і московських примірниках, але цього разу все було інакше. Після необхідних сперечань Газі погодився на запропонований московітами варіант титулатури.

Далі процес пішов без ускладнень. Газі II наголосив, що за свавільні напади азовських і «казиєвських» ногайців відповідальності не несе, з чим посли погодилися. Також хан оголосив, що вирушаючи до Угорщини, він «залишає для бережіння» в Криму Фетха, водночас він перешкоджатиме нападам калги на Московію, а після свого повернення проведе ще один посольський розмін. Поки ж зі Щербатовим поїде гонець Казан-ага.

Велів підвісити до грамоти золоту печатку

А коли узгодження текстів було завершено, Газі II урочисто заприсягся дотримуватися умов договору – прочитав молитву і приклався до Корану – і велів підвісити до грамоти золоту печатку. Кримсько-московський договір було укладено. «Скажи братові моєму, – звернувся хан до Щербатова, – що я йому за велику честь не постояв, чого за колишніх царів не бувало». Потім до клятви були приведені ще семеро ханських «ближніх людей». Про калгу Газі сказав, що той буде шертувати окремо.

16 квітня Щербатов через Ямгурчі поцікавився можливістю відправити до Москви одного з ханських родичів як заручника для «таємної справи». Наступного дня надійшла відповідь, що Газі в принципі не проти, але нікого з «царевичів» послати не можна – це стривожить султана. На цьому «таємну справу» було фактично завершено.

24 квітня послів, нарешті, прийняв Фетх. Він нарікав на малу кількість поминок, але все одно обіцяв не плюндрувати московське прикордоння. Потім калга заявив: «перед вами правду вчиню на тому самому записі, на якому брат мій Кази Гірей цар перед вами правду дав», – і присягнув на Корані, а за ним – і його наближені. Посли були обдаровані й відпущені.

27 квітня відбулася відпускна аудієнція у хана. Газі II виголосив велику «промову», висловивши впевненість, що «правди» дотримуватимуться обидві сторони, і «попросив» послів передати «брату моєму», щоб він «не задирав би нічим турського». Щербатов спробував домогтися звільнення всіх полонених без викупу, але хан відповів: «Які бранці у князів і в мурз, тих мені взяти не можна; у мене жодного бранця немає, а якщо б були, то я б за них брата мого ніяк не постояв; у Кримському юрті не ведеться, щоб цареві забирати полонених у князів і мурз: вони тим живуть; а у яких татар брати і плем'я в полоні у вашого государя, тих вони окупають і міняють самі, а мені до них діла немає».

30 квітня хан залишив Бахчисарай і вирушив на війну. Слідом за ним покинуло Крим і посольство Щербатова.

На зворотному шляху посли заїхали до підлеглих Газі II ногайців – в «Арсланаєв улус». Бей передав через товмача, що дотримуватиметься принесеної ханом клятви, але не несе відповідальності за походи, здійснені за його відсутності. Також він скаржився на напади донських козаків.

Увечері 3 червня караван із Криму прибув у Лівни. Потім Казан-ага і його свита з 30 осіб вирушили до Калуги, а Щербатов зі своїм посольством – до Москви, куди дісталися 14 червня. Того ж дня кримський примірник договору був представлений у Посольський приказ.

Велика війна, що тягнулася з 1591 року, була формально завершена. І хоча дрібні ногайські вторгнення траплялися і цього року, і пізніше, у Східній Європі встановився новий порядок. Визнання Бахчисараєм царського титулу правителя Кремля закінчувало вікову війну за ординську спадщину. І нехай Крим зберіг за собою символічну владу і аж ніяк не символічні виплати, саме Московія стала головним бенефіціаром епохи – вона захопила й утримала Казань та Астрахань.

А після недовгої перерви кримсько-московські стосунки знову стали ворожими – мав лишитися тільки один.

Але це вже інша історія.

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.
XS
SM
MD
LG