A link to this page that works in regions where our site is blocked.
Ханський палац у Бахчисараї. Ілюстраційне фото
Побачила світ книга кримськотатарського історика Гульнари Абдулаєвої «Кримські татари: від етногенезу до державності». Що сенсаційного у новій книзі про історію кримськотатарського народу? Які існують найпоширеніші міфи про корінний народ Криму? Що не знають про себе представники кримськотатарського народу?
Ці теми у студії Радіо Крим.Реалії, в ток-шоу «Кримський вечір», обговорили ведуча Катерина Некреча та автор книги, кримськотатарський історик Гульнара Абдулаєва.
Книга Гульнари Абдулаєвої «Кримські татари: від етногенезу до державності» надає читачам різного віку можливість дізнатися та поміркувати в історичному (а подекуди й у політичному) ракурсі про те, хто такі насправді кримські татари, кримчаки, караїми, звідки вони взялися і яким чином сформувалися як народ, повідомляє пресслужба «Кримського дому», де проходила презентація.
У книзі пояснюється, чому кримські татари змушені захищати свій статус корінного народу Криму, і яка їхня роль у становленні сучасної України.
23 грудня 2021 року на підсумковій пресконференції президент Росії Володимир Путін знову обурився українським законом про корінні народи. Згідно з ним, корінними народами України, що сформувалися на території Криму, визнаються кримські татари, караїми та кримчаки.
«Ухвалили закон про корінні народи, оголосили росіян, які живуть на цій території, на їхній власній території, некорінним народом. Так само, як і поляків, угорців, румунів», – висловився Путін.
Дослідження Гульнари Абдулаєвої «допоможе відновити багатовікову етнічну історію кримських татар та інших корінних народів Криму, розвіє численні нав'язані міфи, продемонструє національну самобутність, унікальність та цінність етносу кримських татар для людської цивілізації», – повідомляють у «Кримському домі».
Кава, базари і ремесла. Побут кримських татар до депортації (фотогалерея)
1/17Дівчата у святковому вбранні. Бахчисарай, 1920-ті.
Кримські татарки заплітали волосся в тонкі коси. На голову вдягали оксамитову шапочку, вишиту золотом або сріблом, іноді прикрашену дрібними монетами
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
2/17Чинбар. Бахчисарай, 1920-ті.
Скотарство було основою сільського господарства кримських татар – крім мускульної сили, м'яса, молока і вовни, худоба давала і шкіру. У Бахчисараї та Карасубазарі в 20-х роках налічувалося до 40 шкіряних виробництв
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
3/17Продавець квасолі. Бахчисарай, 1920-ті.
Квасоля входила до складу страв у всіх районах Криму. Можна було приготувати м'ясний суп зі стручками зеленої квасолі, заправлений кислим молоком, локшиновий суп з відвареною квасолею або просто подати квасолю з локшиною
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
4/17Прядильниця, 1920-ті.
Найвідомішу кримську легку тканину – «атма» – робили з бавовни і льону. Працювали вручну – такі прядки були в кожному кримськотатарському будинку. Тканина йшла на одяг, покривала й рушники. Якщо прядіння було суто жіночою справою, то ткацтвом займалися і чоловіки-ремісники, об'єднані в цех «безази»
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
5/17Будинок у Бахчисараї, 1920-ті.
Існували чотири головні типи кримськотатарських будинків: міський одноповерховий (як на фото), двоповерховий передгірний, одноповерховий степовий (з обмазаного глиною тину або цегли), а також одноповерховий південнобережний, зведений з каменя
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
6/17Городник, 1930-ті.
Городництво в Криму через клімат ніколи не мало товарного масштабу, але овочі для власного споживання вирощували. В кримськотатарській кухні є і стандартні салати з капустою, огірками та морквою, так і ексклюзивні страви. Наприклад, бувають голубці з виноградним листям, капустою або перцем. Також овочі додають у баранячий суп (лагман)
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
7/17Жителі села. Степовий Крим, 1920-ті.
У кримському степу скотарство поєднувалося із землеробством. Початок сівби, час зняття врожаю в громаді відбувалося в один день і визначалося радою старших. Прислів'я кримських татар «косити – розгойдуватися, жати – присідати, а ось на яйлі тільки сир пресують» означало, що хліборобська праця вважалася більш важкою, ніж праця скотаря
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
8/17Чинбар. Бахчисарай, 1920-ті.
Взуття робили зі шкіри. Чоловіки носили постоли, черевики без халяв і чоботи з підковами. Жінки взимку вдома носили чобітки, влітку – розшиті туфлі без задників із гострими носками. В урочистих випадках взували шиті золотом туфлі
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
9/17Приготування кави. Бахчисарай, 1920-ті.
Кава – основний елемент не тільки кримськотатарської кухні, але й культури в цілому. Для її приготування користувалися ручної кавоваркою, в кожній хаті на столі стояв кавник. До кави пропонували халву, а також різноманітні варення. Наприкінці XIX століття в Бахчисараї було 62 кав'ярні
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
10/17Вуличний торговець. Бахчисарай, 1920-ті.
Більшість ремісників самі продавали виготовлений ними товар у власних крамницях, але кримське місто неможливо уявити без базару. Існувала і розносна торгівля – коробейники, обвішані намистами, ланцюжками, сукнями, чубуками й іншими предметами ходили міськими вулицями
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
Стандартний інтер'єр головної кімнати включав відкритий камін з димарем і підвішений до нього на ланцюгу казан. Уздовж стін стояли низькі диванчики з матрацами і подушками, поруч – столики. Для прикраси стін використовувалися численні рушники, а для підлоги – килими
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
12/17Житель Бахчисарая, 1920-ті.
Чоловіки вкривали голову низькою смушевою шапкою, тюбетейкою або фескою. Сорочка з широкими рукавами заправлялася в широкі суконні шаровари і підперізувалася широким поясом. Поверх сорочки одягали короткий жилет із гудзиками, а зверху – довгий каптан
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
13/17Прядильниця, 1920-ті.
Жіночий одяг складався з широкої та довгої, нижче колін, сорочки, довгої сукні з широкими рукавами, а також кольорових шароварів. Верхній одяг складався зі щільного каптана з вузькими рукавами. Поверх каптана носили коротку шубу. Виходячи з дому, вдягали накидку
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
14/17Лавка шорника. Бахчисарай, 1920-ті.
Конярство грало колосальну роль у кримськотатарському суспільстві, а коням завжди була потрібна збруя. В період Кримського ханства «столицею» шорників був Карасубазар
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
15/17Майстерня мідника. Бахчисарай, 1920-ті.
Обробкою кольорових металів займалися мідники. З покритої оловом міді виготовляли домашнє начиння, з латуні – ритуальні ємності та люстри для мечетей. З латунних і залізних деталей збирали кавомолки
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
16/17Вишивальниця. Бахчисарай, 1920-ті.
Кримськотатарські одяг, взуття або текстиль неможливо уявити без вишивки. Орнаменти розрізнялися за регіонами – у вишиванках Східного Криму помітні риби і човни, степ віддавав перевагу бордовому кольору. На Південному узбережжі зображували водорості, переважали бузковий, фіолетовий і білий кольори
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
17/17Вхід до Зинджирли-медресе. Салачик, 1920-ті.
Одне з перших і найбільш великих медресе – мусульманських вищих шкіл – побудували в Солхаті ще в XIV столітті, але воно не дожило до наших днів. Найвідомішим і єдиним уцілілим в Криму було відкрите в 1500 році Зинджирли-медресе. У 1917 році на його базі відкрили педагогічний інститут
На 20-і роки ХХ століття доводиться короткочасний розквіт кримськотатарського суспільства, принаймні, тієї його частини, що пережила репресії та голод 1921-1923 років
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
Previous slide
Next slide
Гроші для видання книги історик збирала за допомогою краудфандінгу. Зібрати потрібну суму вдалося за сім місяців. Книгу опублікували російською та українською мовами.
Книга Гульнари Абдулаєвої «Кримські татари: від етногенезу до державності»
Гульнара Абдулаєва розповідає, що головною метою її роботи було розвінчування міфів про кримських татар.
Читаючи джерела радянського періоду, дивуєшся, наскільки намагалися заплутати людей, хто такі кримські татари
– Основний пласт міфів розгорнувся після 1944 року (депортації кримських татар із Криму радянською владою – КР), коли кримським татарам було заборонено називати себе кримськими. Скрізь у документах писали, що ми просто татари. Тобто на 80 років нація кримських татар просто зникла, бо стала неугодною у Криму. Для історії 80 років – це небагато, але для історії кримських татар – це істотна шкода. Тому що було знищено та вивезено до Росії багато документів, архівних матеріалів. Читаючи джерела радянського періоду, дивуєшся, наскільки намагалися заплутати людей, хто такі кримські татари. Починаючи від того, що вони нібито походять від монголо-татар і що це прийшлий народ, який ніяк не міг сформуватися в Криму.
Гульнара Абдулаєва, кримськотатарський історик
Історик зазначає, що і тепер у Криму і за його межами представники російської влади та підконтрольні їм історики і громадські діячі розповсюджують міфи про кримських татар. За словами Абдулаєвої, вони нічого спільного не мають із дійсністю.
Їм не подобається, що кримські татари мали свою державу – Кримське ханство, якому Московія платила данину
– Спочатку влада Російської імперії, потім СРСР і сьогоднішньої Росії дотримується міфу, що в жодному разі не потрібно доводити, що кримські татари – корінний народ. Їм не подобається, що кримські татари мали свою державу – Кримське ханство, якому Московія платила данину. Звичайно, історикам від Кремля не подобаються ці факти. Але від цього нікуди не втечеш. Раніше в Росії видавали книги, в яких говорилося, що кримські татари жили розбоєм і займалися работоргівлею під крилом Османської імперії. Тепер старі міфи повторюються (російською владою – КР), акуратніше говорять те саме, але іншими словами – більш витончено переписують історію.
Гульнара Абдулаєва каже, що в історії Криму та кримських татар ще залишаються «білі плями», які поки що неможливо заповнити. Тому що немає доступу до джерел, які зберігаються у російських архівах.
– Ми досі, на жаль, не знаємо, що зберігалося в Криму до 1783 року. Тому що після першої окупації Кримського ханства (завоювання півострова Російською імперією – КР) багато документів було вивезено до Санкт-Петербурга. Ми не знаємо, що там зберігається про історію кримських татар. Зараз можна проводити дослідження завдяки польським, литовським і турецьким архівам. Інформації ще дуже багато, у тому числі загадок, на які потрібно знайти відповіді.
Гульнара Абдулаєва зі своєю книгою «Кримські татари: від етногенезу до державності»
Книга «Кримські татари: від етногенезу до державності», за словами Абдулаєвої, стала популярною на материковій частині України. Замовлення на неї надходять із різних регіонів: від Харкова до Закарпаття. Частину тиражу вдалося передати на продаж у Криму, розповідає автор. 10% коштів від реалізації книги історик обіцяє передати на потреби кримських політв'язнів.
У липні 2021 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про корінні народи України», яким визнала корінними народами кримських татар, караїмів і кримчаків.
Святині, побут і трагедії: спадщина корінних народів Криму (фотогалерея)
1/14Фортеця Чуфут-Кале в Бахчисараї колись була столицею Кримського ханства. За свою багатовікову історію вона була у володінні багатьох народів – у тому числі караїмів і кримчаків. Фортеця вважається древньою святинею караїмського народу. Нинішню назву їй дали кримські хани: в перекладі вона означає «юдейська (єврейська) фортеця»
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
3/14Кенаса є і в Сімферополі, на вулиці Караїмській. До 2012 року тут була редакція Кримської телерадіокомпанії. Караїми сповідують караїзм – ця релігія визнає тільки Старий Завіт
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
4/14У дворику сімферопольської кенаси збираються кримські караїми з різних куточків півострова на святкування. На фото – застілля на честь традиційного караїмського свята врожаю в 2019 році
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
6/14Інша святиня караїмів – родове кладовище Балта Тіймез, розташоване в дубовому гаю. Назва кладовища перекладається з тюркської як «сокира не зачепить». Це пов'язано з особливим ставленням караїмів до дуба – це дерево для них священне і рубати його заборонено. Тут збереглося з десяток старезних дубів
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
7/14За різними даними, тут понад п'ять тисяч надгробків. Найдавніші з них датовані XIII століттям, більшість – XVI-XVII століттями. Сюди привозили ховати тіла померлих караїмів навіть з-за меж Криму
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
8/14У Севастополі є пам'ятник жертвам Голокосту, що належить до історії найнечисленнішго корінного народу півострова – кримчаків. Меморіал був встановлений у 2003 році на місці розстрілу нацистами кількох тисяч євреїв і кримчаків (які традиційно сповідують юудаїзм). На цьому фото, зробленому в квітні 2014 року, пам'ятник осквернили вандали
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
9/14Про історію найчисленнішого з корінних народів Криму – кримських татар – на півострові збереглося набагато більше пам'яток. Наприклад, у Бахчисараї є будинок-музей, що розповідає про побут кримських татар до депортації. Кримськотатарська сім'я Дервіш роками збирала кожен артефакт, представлений в музеї. Частина з них справжня, частина – відтворена
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
10/14Депортація – найбільша трагедія в історії кримськотатарського народу. Звідси, зі станції Сирень (до 1952 року – Сюрень), радянська влада насильно вивезли за межі півострова десятки тисяч кримських татар
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
12/14Мечеті Криму зберігають чимало традицій і пам'яток кримськотатарського народу. На фото – головна мечеть Євпаторії Джума-Джамі. Це одна з найдавніших мусульманських культових споруд Криму. У радянські роки її використовували як склад. Мечеть повернули кримськотатарській мусульманській громаді лише в 1990-х роках
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
13/14Золоте шиття – старовинна кримськотатарська техніка. Воно виконується двосторонньою гладдю, вишивка виходить об'ємною. Ці експонати – сумки, шкатулки та фес (жіночий головний убір) – демонстрували на виставці в Сімферополі
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
14/14На цьому фесі, виконаному в техніці золотого шиття, вишитий кримськотатарський орнамент «Орьнек». Він внесений до попереднього списку ЮНЕСКО для можливого включення його до переліку нематеріальної культурної спадщини людства. Це може статися вже в 2021 році. У 2018 році його включили до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
Previous slide
Next slide
Наразі організації, які представляють караїмів і кримчаків на материковій частині України, «активно готуються до імплементації цього закону» разом із представницьким органом кримських татар, повідомив Крим.Реалії голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
В.о. керівника проєкту Радіо Крим.Реалії, теле- і радіоведуча, автор спеціальних проєктів.
Закінчила Київський міжнародний університет, бакалавр журналістики. Не секрет, що головне в моїй професії – це практика, тобто робота в ЗМІ.
Почала працювати в проєкті Крим.Реалії навесні 2015 року. До цього працювала журналістом на українському телебаченні («Шустер LIVE», «Говорить Україна»). У 2014 році наблизилася до Криму співпрацюючи з телеканалом-переселенцем з півострова «Чорноморська ТРК».
Не уявляю себе поза професією. Своєю роботою без перебільшення – живу. Життя це – дуже захоплююче і бурхливе. У ньому багато викликів, багато стресу, багато досягнень. Схоже, що це ідеальне середовище мого існування:)
Пишаюся, що є частиною такого важливого проєкту. Рада, що в дуже складний час можу працювати в медіа, де журналістські стандарти – не теорія, а досить успішна практика.
Головний пріоритет для мене – аудиторія. Наші слухачі, читачі, глядачі мають право знати, що відбувається насправді.
