Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
На останній зустрічі з журналістами Володимир Зеленський заговорив про необхідність «примусу Росії до закінчення війни дипломатичним шляхом». Сама ця формула воскрешає в пам'яті терміни, які ще недавно застосовували Володимир Путін і Дмитро Медведєв. 2008 року прем'єр-міністр і президент Росії говорили про «примус до миру» сусідньої Грузії і саме цим виправдовували вторгнення Росії до цієї країни. Парадоксально, але стосовно України цей термін ніколи не застосовувався – ні за часів окупації та анексії Криму, ні в роки неоголошеної війни на Донбасі, ні після початку повномасштабної війни між Росією та Україною. І зрозуміло, чому. Росія хоче не змусити Україну до миру. Вона хоче змусити Україну до капітуляції та зникнення.
Однак Україні від Росії, певен, необхідне інше – мир. Україна, на відміну від Росії, не прагне ліквідації сусідньої держави та приєднання до себе її територій. Для України важливе закінчення війни та відновлення суверенітету і територіальної цілісності. І примус Росії до миру – насамперед, відмова російського керівництва від подальших військових дій на українській території та планомірного знищення української інфраструктури.
Важелі примусу до миру у Росії та України відрізняються
Інше питання, що важелі примусу до миру у Росії та України відрізняються. Росія, як бачимо, може діяти за допомогою грубої сили і не думати про те, який резонанс її дії можуть мати у цивілізованому світі. Україна має зважати на союзників і домовлятися з ними про застосування їхніх озброєнь на російській суверенній території. Проте останнім часом намітилися тенденції, які справді можуть змусити російське керівництво задуматися якщо не про мир, то про перемир'я.
Одна з цих тенденцій – перенесення військових дій на територію Російської Федерації
І одна з цих тенденцій – перенесення військових дій на територію Російської Федерації та можливість використання західної зброї на цій території. Західні лідери починають усвідомлювати, що якщо не пересувати «червоні лінії» самим, цим займатиметься виключно Володимир Путін. Вони бачать, що російський президент зовсім не намагається діяти з позицій здорового глузду, що він не готовий зрозуміти: його планам щодо окупації та анексії України не судилося збутися.
Що Путін, як і раніше, упевнений, що час і війна на виснаження України – головні союзники Росії в цьому протиборстві, і Заходу рано чи пізно доведеться змиритися з «новими реаліями». І для того щоб закликати Путіна до здорового глузду, залишається лише пересувати «червоні лінії» все далі й далі, отже те, що вчора ще здавалося небезпечною ескалацією, сьогодні вже стає реальними подіями на фронті та у світовій політиці.
Впевнений, саме за цією траєкторією і розвиватимуться події у наступні місяці та роки. Це і є політика примусу до миру.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
