Доступність посилання

ТОП новини

«Елемент репресій проти кримчан»: видача російських паспортів у Криму та кейс Павла Казаріна


Український журналіст із Криму та оглядач Крим.Реалії Павло Казарін минулого тижня опинився в центрі скандалу після того, як стало відомо, що у 2014 році він отримав російські паспорти: внутрішній і для виїзду за кордон. Пізніше Міністерство закордонних справ України виступило із заявою про те, що російські паспорти були протиправно нав'язані кримчанам і не визнаються українською владою.

Чому Павло Казарін вирішив оформити російські документи у 2014 році? Які умови створила Росія для тих кримчан, хто не хотів брати нові паспорти? Що говорить про це міжнародне право? І чи загрожує кримчанам відповідальність перед українським законом за отримання російських документів в анексованому Криму? Про все це йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Журналіст Павло Казарін ексклюзивно для Крим.Реалії докладно пояснює, якою була його мотивація для отримання російського паспорта у 2014 році.

Це була помилка: російські документи мені так і не стали в нагоді ‒ хоча стануть у нагоді тим, хто потім вирішуватиме в Криму питання з роботою, зі школами тощо
Павло Казарін

– Коротка відповідь: це була помилка з мого боку. Довга відповідь трохи складніша. На той момент Росія офіційно оголосила, що вважає півострів своєю територією, а всіх українських громадян із кримською пропискою автоматично прирівнюватиме до російських. На той момент я сприймав отримання російських документів як можливість і надалі продовжувати жити на півострові. Тоді я працював у Москві, але після початку анексії планував звільнитися і повернутися до Криму, де жили мої батьки. Здавалося, що отримання російських документів полегшить цей процес. Повторюся, це була помилка: російські документи мені так і не стали в нагоді ‒ хоча стануть у нагоді тим, хто потім вирішуватиме в Криму питання з роботою, зі школами, поліклініками тощо. Але було б неправильно звинувачувати у власних помилках обставини або когось іще.

Павло Казарін
Павло Казарін

Павло Казарін згадує, що вже у жовтні 2014 року переїхав на материкову частину України.

Зараз я розумію, чому багато моїх кримських друзів принципово відмовлялися брати російські документи, їхали відразу після початку вторгнення
Павло Казарін

– З приводу російського закордонного паспорта – тут теж немає секретів. На той момент адміністративний кордон між Кримом і Херсонською областю стрімко перетворювався на міждержавний. У 2014 році ти міг перетнути його, просто показавши російському прикордоннику український паспорт із кримською пропискою. Але Росія весь час натякала, що такий режим не назавжди. Я думав, що російський закордонний знадобиться мені для виїзду з Криму на материк та в'їзду назад ‒ надавати його російським прикордонникам. Мої розрахунки виявилися невірними, мені вистачало українських документів, і я так і не використав російський закордонний. Звісно, Павло зразка 2020 року міг би багато чого порадити Павлу з 2014 року. Зараз я розумію, чому багато моїх кримських друзів принципово відмовлялися брати російські документи, їхали відразу після початку вторгнення, але тоді я цього не розумів.

Павло Казарін стверджує, що знаючи все, що знає сьогодні, не оформляв би російські документи у 2014 році. За словами журналіста, ще у 2018-му він почав збирати документи на вихід із російського громадянства, а на початку 2020 року подав заявку в російське посольство і має намір завершити цю процедуру.

Росія шість років тому максимально ускладнила для кримчан відмову від російського громадянства, вважає український адвокат із Криму, експерт Регіонального центру прав людини Роман Мартиновський.

Роман Мартиновський
Роман Мартиновський
Для десятків тисяч людей це була особиста трагедія ‒ отримати паспорт країни-агресора
Роман Мартиновський

– У середині березня 2014 року Росія дала кримчанам місяць, щоб визначитися з діями: за замовчуванням погодитися на нав'язане громадянство чи відмовитися від нього. При цьому фактично російське законодавство почало діяти в Криму з 1 квітня, і до цього не було жодної можливості відмовитися від нав'язаного громадянства. Потім, з 1 до 9 квітня на весь півострів діяло всього два пункти ‒ у Сімферополі та Севастополі. Я особисто знаю людей, які відстоювали черги упродовж двох-трьох днів для того, щоб подати заяву про відмову від російського громадянства. З 10 квітня відкрили ще сім пунктів, але залишалося всього вісім днів для проходження цієї процедури. Звісно, хтось отримував російські паспорти з радістю, хтось із байдужістю, але для десятків тисяч людей це була особиста трагедія ‒ отримати паспорт країни-агресора.

Перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джеппар підкреслює, що українська держава не має жодних претензій до своїх громадян, які мають російське громадянство в Криму.

Еміне Джеппар
Еміне Джеппар
Російські паспорти традиційно були елементом політичного шантажу, маніпуляцій і репресивної політики внаслідок окупації
Еміне Джеппар

– Кейс Павла Казаріна виявив системну проблему: схоже, у суспільстві є непорозуміння в сприйманні таких документів, які Україна законодавчо не визнає. Російські паспорти традиційно були елементом політичного шантажу, маніпуляцій і репресивної політики внаслідок окупації. Позиція МЗС чітко позначена в опублікованій заяві. Відразу після початку окупації одним з елементів тиску на кримчан була примусова паспортизація. Створювалися такі умови, що українським громадянам, які проживають у Криму, було неможливо не брати так званий російський аусвайс. Це стосувалося різних сфер життя: працевлаштування, лікування, навчання тощо. Зараз українських громадян у Криму позбавляють права купувати землю. Але Україна не визнає російські документи, видані на території окупованого півострова.

Постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим Антон Кориневич вказує на те, що дії Росії щодо примусової паспортизації кримчан підпадають під склад воєнного злочину.

Антон Кориневич
Антон Кориневич
Російське громадянство в цьому випадку апріорі не вважається другим громадянством. Жодних правових наслідків воно не має
Антон Кориневич

– Ми повністю поділяємо позицію нашого зовнішньополітичного відомства: примусова паспортизація, проведена Росією на території Криму, абсолютно неправомірна, незаконна і не має ніяких юридичних наслідків, не визнається ні Україною, ні міжнародним товариством. Це порушення як українського законодавства, так і міжнародного гуманітарного права в частині звичаїв ведення сухопутної війни, згідно з додатком до Четвертої Гаазької конвенції 1907 року. Ми вважаємо всіх кримчан громадянами України ‒ такими ж, як жителів будь-яких інших регіонів країни. Відмова від російського громадянства ‒ особисте рішення кожного, воно нічого не змінює для держави Україна. Хотів би підкреслити, що російське громадянство в цьому випадку апріорі не вважається другим громадянством. Жодних правових наслідків воно не має.

До того ж, російський паспорт, отриманий у Криму, не може вважатися обтяжувальною обставиною в разі кримінального переслідування або приводом до такого переслідування, ‒ додає прессекретар прокуратури Автономної Республіки Крим Катерина Діденко.

Росія штучно створює всі умови, щоб без її громадянства в Криму неможливо було реалізувати низку своїх прав
Катерина Діденко

– Ми не раз наголошували, що примусова паспортизація кримчан Росією не вважається підставою для втрати українського громадянства. З юридичної точки зору ці документи видаються незаконно створеними окупаційними органами влади. Відповідно, їхні рішення не мають юридичної сили. Ми ставимося до цього з розумінням, оскільки люди фактично стали заручниками дій держави-окупанта. Це один з елементів систематичного тиску на громадян України, які змушені жити в умовах окупації. Росія штучно створює всі умови, щоб без її громадянства в Криму неможливо було реалізувати низку своїх прав. Тому кримінальних проваджень просто через факт отримання кримчанами російських паспортів у прокуратурі АРК немає.

Наприкінці 2015 року керівник російської федеральної міграційної служби в анексованому Криму Петро Ярош повідомив, що на півострові за півтора року видали понад два мільйони паспортів.

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

(Текст підготував Владислав Ленцев)​

  • 16x9 Image

    Сергій Мокрушин

    Народився в місті-герої Керчі. Отримав диплом Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за спеціальністю «журналістика». Починав роботу на ДТРК «Крим», останні 4 роки до окупації вів тему бюджетних закупівель і корупції в Кримському центрі журналістських розслідувань. Виїхав з Криму через рік після окупації. 

XS
SM
MD
LG