«Це знищить Байдарську долину»: загроза забудови під Севастополем

Природа Байдарської долини поблизу Севастополя під загрозою, вважають жителі села Орлине. На вихідних вони організували збори, де висловили представникам місцевої влади своє занепокоєння: зокрема, за п'ять років у Байдарській долині обмілів Туристський ставок. Торік із нього скинули воду, пояснивши це ремонтом дамби, проте її так і не відремонтували, кажуть місцеві жителі.

Як незабаром з'ясувалося, муніципальна влада в особі голови російської адміністрації Орлинівського округу Олександра Богуша не може вплинути на ці процеси, оскільки сам ставок є на балансі Севастополя. Місцеві жителі бояться, що в обмілінні водойми зацікавлені забудовники. Наприкінці минулого року севастопольські ЗМІ писали про те, що російський уряд міста віддав майже півтори тисячі гектарів Байдарської долини під забудову, зокрема й під житлову.

Житель Байдарської долини, проросійський активіст Ленур Усманов пояснює, як ремонт на дамбі виявив плани забудові цих місць.

‒ Коли почали відновлювальні роботи, як кажуть, з'явився прокурор або співробітник Севприроднагляду та заблокував їх, вимагаючи зробити експертизу. Її роблять упродовж пів року. Але якби ми не спустили воду, а спочатку б робили експертизу, то дамбу розмило б і затопило б нижнє селище села Орлине, тому вирішили діяти оперативно. Потім ми дізнаємося, що роботи були припинені, що уряд Севастополя ще при губернаторі Дмитрові Овсянникові нібито віддав наше озеро якійсь фірмі «Азбука туризму» для створення рекреаційної зони. Тобто озеро закриють і збудують там багатоповерхові будинки або котеджі. Потім з'ясовується, що Овсянников тиснув на голову муніципалітету Богуша та на депутатів: мовляв, якщо вони не проведуть сесію і не віддадуть об'єкт місту, то їм уріжуть фінансування.

Коментарі фірми «Азбука туризму» та самого Дмитра Овсянникова щодо цієї ситуації відсутні. За інформацією Ленура Усманова, землю в Байдарській долині формально виділили під забудову ще до 2014 року.

‒ Договір по ідеї мали розірвати, а згодом відновити це озеро, передавши його муніципалітету. Там запевняли, що буде створений проєкт загальнодоступної паркової зони, який затвердять усі жителі. Але як з'ясовується, окрім усього цього, нібито ще при Сергію Куніцині (голові Севастопольської міської державної адміністрації ‒ КР) у 2010 році ця ділянка була виділена кооперативу під будівництво приватного будинку. Далі землі були тричі перепродані, серед іншого й іноземним компаніям. У результаті виник правовий колапс: за п'ять років російські чиновники не змогли врегулювати всі ці питання. Необхідно було провести аудит та експертизу всіх земель і об'єктів, для того щоб не перетягувати кадастрову карту України на кадастрову карту Росії бездумно, з усім визначеним. Замість цього проблему заговорюють.

Тим часом місцевий житель Володимир у коментарі севастопольському телеканалу НТС розповів, що після обміління ставка вода зникла з колодязів, а севастопольська влада відмовилася допомагати з їхнім заглибленням. Кримський еколог Маргарита Литвиненко вважає, що ці події дійсно можуть бути пов'язані і що ставки віддали у приватні руки за безцінь.

‒ Вода зі ставка фільтрувалася та поповнювала підземні ґрунтові води, а там ‒ і колодязі. Але річ у тім, що ще у 2015 році цього ставка практично не стало, там залишалося тільки трохи води. Те, що діється зараз зі ставками, це фактично роздача. Їх продають з аукціонів за дуже маленькі гроші. Я провела порівняння: той же Туристський ставок у березні 2019 року пішов з молотка за 302 тисячі рублів. Що це за ціна для такого рекреаційного об'єкта, який може приносити гроші? Але найсмішніша ціна це, звичайно, ставок Рибальський між Орлиним і Тиловим: лот коштував 42 тисячі рублів на рік. Це абсолютно смішні ціни. Це можна назвати навіть злочином, тому що всі ставки навколо Севастополя ‒ резервні джерела води для міста. У посушливі роки їх використовували для водопостачання.

Журналіст-розслідувач Тетяна Рихтун, яка працювала в Севастополі до 2014 року, стверджує, що історія із забудовою земель під Севастополем почалася ще до анексії Криму.

‒ Коли передбачалося, що Чорноморський флот Росії може залишити Україну в 2017 році, то виникло питання забудови територій, які належали російським військовим частинам. Адміністрація Севастополя дуже успішно їх освоювала. Російські ж чиновники просто беруть за основу те, що було. Як забрали землі у колишнього радгоспу «Червоний Жовтень» у Байдарській долині ‒ там більше ніж тисяча гектарів ‒ так і залишилося. Вони були віддані офшорним фірмам. Може бути, нові власники домовилися зі старими, але все йде торованим шляхом. Все-таки при Україні (до анексії Криму Росією ‒ КР), коли планувалися ці забудови, була схема під'єднання Чорноріченського водосховища до дніпровської води. Тоді можна було б поповнювати запаси води в Байдарській долині, і в 2011-2012 роках стартувала б програма каналізування земель і сіл біля Севастополя. Орлине теж було б серед них.

На думку Тетяни Рихтун, таку забудову можна було б вважати цивілізованою, на відміну від нинішньої, розпочатої російською владою Криму.

‒ Зараз це просто красиві будиночки на тлі красивого пейзажу, які нічим не забезпечені. Оскільки це продається людям здалеку, а вони не приїжджають і не перевіряють, як там все насправді, то це просто заробляння грошей на красивій кримській природі. Це знищить всю Байдарську долину, а не тільки те озеро, про яке ми говоримо.

• Крим. Реалії

Колишній голова Севастопольської міської державної адміністрації Сергій Куніцин заперечує свою причетність до роздачі земель у Байдарській долині.

‒ Якби це було насправді так, я б там уже щось збудував в українські часи. Це все пусті розмови. У нас не тільки щодо Байдарської долини, але й щодо всього Великого Севастополя був мільйон різних пропозицій і рішень. Наприклад, тим же ветеранам Афганістану я запропонував створити кооператив і виділити 10 соток землі в районі Севастополя. Були тисячі рішень. Ще Верховна Рада України, де свого часу правили представники Партії регіонів, намагалася закидати мені, що я там вкрав землі на три мільярди доларів, тільки ніхто нічого не зміг довести. Можете собі уявити, якими сумами оперували? Можна розповідати що завгодно, але те, що я за чотири роки губернаторства разом з Києвом зробив для Севастополя, не було зроблене ні до нас, ні після нас, після анексії.

При цьому Сергій Куніцин вважає, що в Байдарській долині варто було б створити сучасну рекреаційну інфраструктуру.

‒ Байдарська долина справді цінна: там унікальний клімат, там ялівцеві ліси, там давньоримська дорога. Місця гарні. У Севастополя це єдина територія з таким розмахом. Там було кілька радгоспів, села, які занепали. На мій погляд, це одне з небагатьох місць, де можна робити рекреаційну територію, а частину її використовувати під індивідуальне будівництво. Це треба дивитися генеральний план розвитку міста та шукати симбіоз. Я вважаю, що багатоповерхові будівлі там в жодному разі не можна будувати, тому що буде зіпсований і ландшафт, і сама територія. Це оазис.

(Текст підготував Владислав Ленцев)