Президент України Володимир Зеленський 24 березня своїм указом увів у дію «Стратегію деокупації та реінтеграції Автономної Республіки Крим та міста Севастополя». Контроль над її виконанням покладений на секретаря Ради національної безпеки та оборони Олексія Данілова.
В опублікованому документі майже 20 сторінок, він складається з декількох частин. У преамбулі описується спроба незаконної анексії Криму Росією, перераховуються договори, порушені Москвою, а також зазначається мілітаризація та порушення прав людини, які відбуваються на півострові з 2014 року. В основних положеннях сказано, що стратегія деокупації ‒ «комплекс заходів дипломатичного, військового, економічного, інформаційного, гуманітарного та іншого характеру». При цьому автори наголошують, що для України пріоритетними залишаються «політико-дипломатичні засоби розв'язання збройного конфлікту». Різні коментарі стратегії деокупації Криму прозвучали в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Стратегія деокупації Криму серед іншого фіксує, що Україна запроваджує заходи у сфері перехідного правосуддя, зокрема щодо відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, а також у сферах захисту та відновлення порушених прав, притягнення до відповідальності винних осіб, забезпечення права на правду про збройний конфлікт, недопущення виникнення збройного конфлікту в майбутньому. Україна також продовжує політику невизнання нав'язаного кримчанам російського громадянства та юридичних угод за російськими законами.
Народний депутат України, фракція «Слуга народу» Неллі Яковлєва висловила Крим.Реалії думку, що все це лише перший крок.
Ми можемо вважати її одним з етапів підготовки до проведення саміту «Кримської платформи»Неллі Яковлєва
– Рівень кримського питання порушений і, відповідно, на засіданні РНБО було ухвалене рішення про те, щоб ввести цю стратегію указом президента. Ми можемо вважати її одним з етапів підготовки до проведення саміту «Кримської платформи», який має відбутися 23 серпня. Стратегія важлива для того, щоб дати сигнал міжнародній спільноті про незмінність курсу України на відновлення територіальної цілісності, оскільки саме «Кримська платформа» покликана стати головним зовнішньополітичним майданчиком для обговорення кримського питання за аналогією з «нормандським форматом». У стратегії прямо написано, що конкретний план дій має розробити Кабінет міністрів. Нам потрібні як внутрішньополітичні зусилля, так і зовнішньополітичні зусилля. Тільки при об'єднанні цих компонентів ми можемо сподіватися на успішну реалізацію.
Неллі Яковлєва наголошує, що стратегія деокупації ‒ рамковий документ, що закріплює лише основні напрямки в різних сферах.
‒ Особливий акцент робиться саме на обмеженні прав людини в Криму, визначаються основні цілі державної політики. Те, яким стане дійсно реальне наповнення, вже покрокове ‒ це формуватиметься тактично. Загалом ухвалення такої стратегії не просто вчасне, а навіть уже дещо запізнюється. Подібний рамковий документ мав бути створений давно. Звісно ж, реакція Росії в цьому ключі завжди однакова ‒ вона не сприймає жодні дії України стосовно відновлення територіальної цілісності Криму. Безперечно, міжнародний спротив із боку росіян полягатиме саме в тому, щоб перешкодити різним країнам активно долучатися до «Кримської платформи». Дуже важливо, щоб ця платформа переросла в системну роботу декількох країн на противагу зусиллям Росії.
Окремі пункти стратегії деокупації в ексклюзивному коментарі Крим.Реалії розкритикував голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Ми зобов'язані в цьому документі торкнутися майбутнього корінного кримськотатарського народуРефат Чубаров
– Необхідність ухвалення стратегії деокупації та інтеграції Автономної Республіки Крим та міста Севастополя дійсно назріла давно. Однак є декілька моментів, які в ній не прописані. По-перше, метою стратегії має бути створення умов для деокупації та реінтеграції Криму. По-друге, вона має бути націлена на гарантії прав і свобод людини. Таким чином ми зобов'язані в цьому документі торкнутися майбутнього корінного кримськотатарського народу. Ми вважаємо абсолютно необхідним внести в розділ «Загальні положення» пункт із формулюванням: «Захист і реалізація невід'ємного права на самовизначення кримськотатарського народу у складі суверенної та незалежної України». Водночас у розділі «Пріоритетні напрямки» Меджліс пропонував закріпити статус Криму як національно-територіальної автономії кримських татар.
На думку Рефата Чубарова, такий статус ‒ обов'язкова передумова деокупації Криму.
‒ Причому й секретар РНБО Олексій Данілов, і сам президент визнали всі пропозиції Меджлісу доречними, як і те, що їх можна брати в роботу при подальшій розробці плану Кабінетом міністрів. На це відведені три місяці, і ми тепер працюватимемо з урядом щодо означених вище питань, які не вдалося врегулювати на етапі затвердження тексту стратегії. На мій погляд, робити це зараз проблематичніше, тобто всі ці формулювання спочатку треба було внести у стратегію.
Колишній міністр із питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш вказує на інший істотний, на його думку, недолік стратегії деокупації Криму.
Провалюється середня ланка: політика оголошена, цілі правильні, а ось зі шляхами досягнення, звісно, є невеличка прогалинаВадим Черниш
– Стратегія важлива але, її назва, якщо чесно, не відповідає змісту. У ній більше не самої стратегії, а політики. Тобто це загальний документ про те, яка у нас буде політика, які інструменти ми готові використовувати для того, щоб повернути людей і саму територію Автономної Республіки Крим. Тут провалюється середня ланка: політика оголошена, цілі правильні, а ось зі шляхами досягнення, звісно, є невеличка прогалина. Сподіватися на те, що Кабінет міністрів зможе її заповнити, я б не став через те, що уряд не охоплює повноваження всіх органів влади. Загалом стратегія скомпільована з багатьох документів, які були ухвалені до цього: чинних законів, міжнародних проєктів тощо. У принципі, все це непогано, але не можна сказати, що документ проривний.
Вадим Черниш вважає, що ефективна стратегія деокупації не має концентруватися лише на «Кримській платформі».
Це не означає, що стратегія ‒ поганий документ. Просто він дуже загальнийВадим Черниш
– Що буде далі? Хто імплементуватиме рішення «Кримської платформи»? Друге важливе питання стосується фінансування. Перший етап ‒ це сама деокупація, як ми досягнемо повернення Криму. Потім виникає питання транзитного періоду, тобто переходу на українське законодавство, документи тощо. Третій етап ‒ діалог, зміцнення національної єдності, іншими словами, подолання наслідків окупації у триваліший період. У стратегії це все змішане, і зараз я не розумію, як ці етапи збираються втілювати. Думаю, такі ж запитання будуть і в чиновників Кабінету міністрів, які стануть верстати план дій. Їм треба чітко визначити: ось перший етап, і для досягнення його цілей ми робимо те й те. А гроші? А бюджет є на це? Це не означає, що стратегія ‒ поганий документ. Просто він дуже загальний.
Зі свого боку постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим Антон Кориневич визнає, що стратегія ‒ це «широка рамка», однак наполягає на тому, що такою вона й замислювалася.
Стратегія спрямована саме на те, щоб поставити межі, в яких працюватимуть усі державні органи в цій сферіАнтон Кориневич
– Тобто це не документ Кабінету міністрів, який може говорити про фінансування якихось програм. Я взагалі щиро радий тому, що саме під час нашої роботи у представництві, нашими зусиллями й зусиллями партнерів ця стратегія з'явилася. Запрошуючи міжнародних союзників України на «Кримську платформу», ми маємо демонструвати стабільну позицію держави щодо деокупації та реінтеграції Криму. Стратегія спрямована саме на те, щоб поставити межі, в яких працюватимуть усі державні органи в цій сфері. План заходів розробляє виконавча влада ‒ Кабінет міністрів, і я думаю, що він із цим завданням впорається. Ми готові сприяти цьому на будь-якому етапі. Сама стратегія не може містити питання фінансування тощо.
Щодо проблеми проживання в Криму росіян після деокупації, яка раніше викликала суперечки між Меджлісом та Міністерством реінтеграції, Антон Кориневич пропонує розкласти це питання на дві складові.
Систематичне переселення росіян на територію Криму ‒ це воєнний злочинАнтон Кориневич
– По-перше, систематичне переселення росіян на територію Криму ‒ це воєнний злочин. Сподіваємося, що Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду в Гаазі, куди ми надсилали відповідні інформаційні повідомлення, згодом дасть свою оцінку під час розгляду позову України до Росії по суті. По-друге, після деокупації на півострові буде повноцінно відновлена дія Конституції України та її нормативно-правових актів. Це означає, що громадяни Росії у Криму стають іноземцями, які можуть перебувати на його території лише певний час, а потім мають її залишити. Ось і все питання. При наявності родинних зв'язків з українськими громадянами росіяни, очевидно, зможуть претендувати на тимчасові документи для проживання. Але це не діятиме для тих, хто здійснював воєнні чи інші злочини.
Раніше підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов, коментуючи стратегію деокупації, сказав, що від України Крим уже не залежить, а спроби деокупації зустрінуть збройний спротив:
«Півострів за сім років повністю інтегрувався в Росію в усіх сенсах і позбувся залишків інфраструктурної залежності від України. Це показник безпорадності української влади. Коли для реальних дій немає ні сил, ні можливостей, ні морального права, ні юридичних підстав, залишається займатися прожектерством та окозамилюванням... Будь-які плани «деокупації», згенеровані в головах українських «стратегів», залишаться порожнім струсом повітря і псуванням паперу як мінімум із трьох причин. Перша ‒ це відсутність «окупації», друга ‒ категоричне небажання кримчан пов'язувати своє майбутнє з Україною, і третя ‒ міць російських збройних сил».
Російський філософ і соціолог Ігор Чубайс вважає, що Україні не варто звертати увагу на реакцію російських чиновників, а варто націлити свої зусилля на інформування самих росіян про плани деокупації Криму.
Чудово, що буде запущена «Кримська платформа» ‒ це все дуже серйозні дипломатичні крокиІгор Чубайс
– Російській владі загрожує все більша ізоляція й перехід на маргінальні позиції. Чудово, що буде запущена «Кримська платформа» ‒ це все дуже серйозні дипломатичні кроки. Однак, як мені здається, цілком можливо доповнити її мовленням на Росію через Інтернет. Це потрібно, щоб громадяни Росії знали позицію української влади, адже подібна інформація до нас не доходить. Навіть інформація з самого Криму подається у нас дуже обережно, дуже фільтрується. Це означає, що ситуація на півострові погана ‒ якби все було чудово, нам би щодня про це розповідали. Разом із тим Крим дуже дорого коштує нашому бюджету, це наші гроші.
За спостереженнями Ігоря Чубайса, в російському суспільстві наростає розчарування анексією Криму, оскільки вона породила ціле коло проблем ‒ міжнародну ізоляцію, санкції, падіння авторитету Росії у світі тощо.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
Міжнародний майданчик з деокупації Криму
Міжнародний майданчик з деокупації Криму («Кримська платформа») – ініціатива української влади зі створення переговорної платформи для координації дій України та міжнародних партнерів щодо захисту прав кримчан і деокупацію анексованого півострова.
На 75-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у вересні 2020 року президент України Володимир Зеленський закликав країни-учасниці приєднатися до створення платформи.
Інавгураційний саміт з «Кримської платформі» відбувся в Києві 23 серпня 2021 року – до 30-річної річниці Незалежності України. Він був покликаний офіційно запустити міжнародний формат з питання деокупації Криму.
43 країни – учасниці першого саміту «Кримської платформи» підписали спільну Декларацію із закликом відновити територіальну цілісність України в міжнародно визнаних кордонах і заявили, що «Росії не вдасться легітимізувати тимчасову окупацію Криму і Севастополя».
Вони також підтвердили свої наміри за допомогою політичних, дипломатичних та обмежувальних методів тиснути на Росію для відновлення контролю України над територією АРК та Севастополя. Учасники закликали Росію приєднатися до «Кримської платформі» і розділити її цілі.
На саміті засудили порушення прав і свобод людини на півострові, мілітаризацію Криму, перешкоджання вільному судноплавству в Керченській протоці та Азовському морі, переселення російських громадян до Криму.
Росія висловлювала протест проти проведення саміту. У Москві захід називали «шабашем», «недружнім стосовно Росії» заходом і погрожували його учасникам наслідками. 24 серпня в МЗС Росії заявили, що участь країн і міжнародних організацій в «Кримській платформі» є «посяганням на територіальну цілісність Росії».
Незадовго до початку форуму російська влада запровадила персональні санкції проти глави МЗС України Дмитра Кулеби та секретаря РНБО Олексія Данілова.
