Доступність посилання

ТОП новини

100 років без примирення: Крим і революція. Літня апатія. Вибори і перевибори


Плакат «Хай живе революція!», весна 1917 року

Революція у Криму закінчилася на зламі 1920 та 1921 року. Але й 100 років по тому ті події продовжують залишатися ще одним каменем спотикання у відносинах різних етнічних і соціальних груп усередині півострова та держав навколо нього. Як Крим пережив 1917-1921 роки? Чому історія цього періоду не до кінця осмислена? І чи є шанс на примирення спадкоємців протиборчих сторін?

(Продовження, попередня частина тут)

Розбіжності в країні, що сталися навесні й посилилися влітку, можна було вирішити двома способами. До першого – збройного перевороту – вже вдалися більшовики на початку липня. На другому – виборах – наполягав Тимчасовий уряд. Ніколи до і ніколи після в Росії та в Криму не проводилося стільки голосувань, як у 1917 році.

Міські вибори

Два міста в Криму відзначилися голосуваннями двічі. У Керчі ще 21 березня 1917 року відбулися «додаткові» вибори в думу – і до старих 30 гласних додалися 30 нових. Керч взагалі була найспокійнішим містом на півострові у 1917-1918 рр., яке не знало ані боїв, ані червоного терору, не в останню чергу завдяки компромісам у владі. У Ялті довибори пройшли 6 квітня – але там до чинних 36 депутатів приєдналися лише 15 новообраних.

15 квітня Тимчасовий уряд видав постанову про вибори до міських дум – перші в історії Росії масові демократичні вибори. Гласних належало обрати у 18 містах Таврійської губернії. Право голосу тепер отримували «російські громадяни обох статей всіх національностей і віросповідань, які досягли до часу складання виборчих списків двадцяти років, якщо вони... проживають у цьому місті, або мають у місті домашнє обзаведення, або перебувають там на службі, або ж мають інші, пов'язані з містом, певні заняття». Виключалися з-поміж виборців ченці, недієздатні, ув'язнені і, сюрприз, міліціонери. А ось обраним у думу міг бути будь-який громадянин, навіть ніяк із містом не пов'язаний, але лише за партійними списками.

Першою за новими правилами знову вибирала своїх гласних Ялта – результати були опубліковані вже 24 червня 1917 року. 15 липня вибори відбулися у Феодосії, 16 – у Сімферополі, Севастополі, Євпаторії та Керчі. Потім настала черга менших міст – так, жителі Алушти голосували лише 15 серпня.

Підсумком став приголомшливий успіх есерів. В цілому по губернії соціалістичні партії та блоки отримали 70% місць у думах. На півострові у найбільших містах розставлення сил виглядало так:

ПАРТІЯ / МІСТОСімферопольСевастопольФеодосіяЄвпаторіяЯлта
Есери3156342139
Меншовики633-
Кадети203479
Більшовики-1---
Сіоністи5-3--
Українці-есери-3---

Позапартійні/інші партії

955 2
Поалей-Ціон--1--

Мусульмансько-український блок

5 + 2----
Разом787147 50

Отримали есери більшість і у Керчі, і в Алушті. Серед міських голів також домінували соціалісти: у Севастополі та Євпаторії – есери, у Феодосії та Керчі – меншовики, у Ялті – народний соціаліст.

Українські організації в Євпаторії, Керчі, Феодосії та Ялті участі у виборах не брали. У Севастополі військові та цивільні ходили на дільниці окремо (26,2 тисячі осіб у гарнізоні та 24,8 тисячі – в місті), за список есерів-українців проголосували 5%, тож у думу потрапили 3 гласних. У Сімферополі був створений спільний мусульмансько-український блок, за який віддали голоси 9% містян (3-тє місце), і 2 з 7 депутатів думи від цього блоку були українцями.

Вибори до рад

Ради куди більше залежали від поточної політичної ситуації, ніж думи, тож вибори до них проходили частіше.

Як репетицію можна розглядати перевибори у суднові та полкові комітети, що відбулися у травні 1917 року. Соціалісти-революціонери продовжували грати в них першу скрипку – так, на лінкорі «Свободна Росія» на 500 есерів і 200 їхніх прихильників безпартійних припадало лише 50 прихильників більшовиків.

У липні, після повалення Колчака, почалися і вибори нового складу Севастопольської Ради. Есери зберегли у ній абсолютну перевагу, але додалося і більшовиків – замість 4 їх стало 11 (потім 12 і 14 – до фракції переходили нові члени). У серпні з тим же результатом пройшли перевибори і до інших рад, у Сімферополі до нового складу потрапили четверо більшовиків.

Жовтневі вибори 1917 року в Севастополі засвідчили радикалізацію ради: есери зберегли 232 зі 295 місць, безпартійні – 64 зі 113. Значно наростили сили меншовики (було 25, стало 40) і більшовики (було 14, стало 58). Втім, хвиля українізації принесла 50 місць УПСР, у якої раніше взагалі не було фракції.

Земські вибори

Цілком передбачувано завершилися осінні вибори до земських органів самоврядування. На них партії рідко вступали в блоки, а особливою популярністю користувалися місцеві національні списки. На голосуваннях у селах у вересні-жовтні 1917 року переконливу перемогу здобули есери, які користувалися там стабільною підтримкою. Кадети отримали вкрай невелике представництво у земствах (так, провалився їхній список у селян-виборців Севастополя). Невдалою була участь у виборах меншовиків і більшовиків – перші й раніше не мали опори у селянському середовищі, а другі ще не розгорнули партійну роботу.

Намітився майново-політичний розкол на селі. У тих повітах, де основу господарювання становило переважно рільництво (наприклад, Євпаторійському), у списках частіше опинялися бідні селяни. Газети нарікали на засилля «демагогів». А ось там, де крім землеробства було розвинене ще й садівництво та обслуговування курортів (Південне узбережжя), відсоток багатих грамотних селян у виборчих списках був вищим.

Однак загальною тенденцією була сільська апатія і «сильна політична втома». Якщо на міських виборах явка в середньому досягала 60%, то на земських – 25-30%, а в окремих місцевостях, наприклад, у Старому Криму – 18%! Натомість участь кримських татар доходила до 60-75%.

Підготовка до Установчих Зборів

Однак найважливішими виборами, на які покладалися величезні надії, були вибори до Установчих Зборів. Форма правління, війна і мир, розділ землі – всі ці питання мали бути вирішені Зборами. Ймовірно, їхнє скликання було єдиною ідеєю у післяреволюційній Росії, навколо якої склався повний консенсус.

Тимчасовий уряд 6 березня 1917 року оприлюднив свою програму, до якої входило «скликання Установчих Зборів». Під цим гаслом проходили військові паради та першотравневі маніфестації, цю резолюцію виносили зібрання солдатських, робітничих і селянських комітетів, сприяння Зборам було записано метою всіх рад, всі до одної партії, включаючи і більшовиків, підтримували вибори та висували туди кандидатів.

Хоча саме голосування пройшло пізньої осені (ми ще розглянемо детально його хід і результати), підготовка до нього розпочалася ще наприкінці літа. У Петрограді була сформована «Особлива нарада щодо скликання Установчих Зборів», а на місцях – спеціальні комісії. Спочатку вибори мали відбутися 17 вересня 1917 року, але 10 серпня уряд переніс їх на 12 листопада.

Щоб забезпечити якісне проведення першого в країні загальнонародного голосування, місцеві комісії проводили спеціальні курси інструкторів із підготовки до виборів. У Севастополі такі курси відкрилися 18 вересня. Потім навчені інструктори роз'їжджалися по селах. У 14 губерній, включаючи Таврійську, і на Дон додатково вирушали люди з Петрограда.

23 вересня 1917 року в Севастополі міська управа почала складання списків виборців для виборів до Установчих зборів. 3 жовтня виникла Чорноморська окружна виборча комісія. 6 жовтня Тимчасовий уряд розпустив Державну Думу у зв'язку із підготовкою виборів.

Віра в необхідність Установчих Зборів була настільки великою, що не похитнулася навіть після більшовицького перевороту 25 жовтня. Навпаки, ще голосніше зазвучали вимоги передати всю владу Зборам. Не ризикнувши піти проти народної волі, Рада народних комісарів (новий російський уряд) 27 жовтня постановила, що голосування пройде у зазначений термін – 12 листопада.

Але й у всій Росії в цілому і в Криму зокрема до цієї дати відбулися кардинальні зміни.

Далі буде.

XS
SM
MD
LG