Уже минуло 12 років відтоді, як Наталія Лютікова вимушено залишила Сімферополь і перебралася на материкову частину України. Тут вона волонтерить: допомагає українським військовим отримати медичну допомогу від найкращих лікарів світу. Але найбільше їй до душі – працювати з молоддю. Лютікова допомагає молодим кримчанам виїхати з анексованого Криму та потрапити на материкову частину України. Разом із чоловіком вони прийняли в родину трьох дітей із тимчасово окупованих територій – Криму та Херсонщини. Крім них, вони також виховують і трьох своїх біологічних дітей.

Чому кримська молодь говорить українською, як вони виїжджають із півострова та що Україна має зробити, щоб їм допомогти, – Наталія Лютікова розповіла Крим.Реалії. Матеріал вийшов у межах проєкту «Їхній вибір – Україна», приуроченого до дванадцятих роковин анексії Криму.

«Молодість – це якраз той період, коли шкода щодня витрачати на речі, які тебе не наповнюють, не збагачують і не розвивають. А в окупації, на жаль, [недостатній] рівень освіти, суцільна несвобода, – і це не ті умови, в яких мають жити молоді люди», – каже Наталія Лютікова, кримська волонтерка та одна з творців проєкту «Окупація очима підлітків»«Зібрали свідчення молодих людей, які у 2014 році проживали на територіях, що зіткнулися з окупацією. Їм уже зараз по 20 років. Підліток – найбільш уразлива, на мій погляд, категорія. У тебе старша школа, навантаження, кохання, прищі, конфлікт із батьками. А тут щось відбувається, батьки тебе кудись вивозять або не вивозять – змінюють значок із прапора України на «аквафреш». Що ти думаєш про це [в той момент]?», – розповідає ідею проєкту Лютікова «Окупація очима підлітків»..

Вона хотіла б, щоб в анексованому Криму залишалися «наші люди», але з іншого боку розуміє, що кожен молодий чоловік чи дівчина, які виїхали з Кримського півострова та отримали український паспорт, – «ще один збережений громадянин або громадянка України».

«Як кажуть багато хто з моїх підопічних: після початку повномасштабного вторгнення [до Криму] завозять із материка [Росії] дуже багато росіян, російської молоді. Є природні процеси: люди знайомляться, починають дружити, хтось закохується, створюються сім’ї, народжуються діти. І вже інакше може скластися доля наших українських молодих людей. Так працювала радянська машина, коли заселяли території. Це потім стало бомбою сповільненої дії, якою Росія спекулювала під час захоплення Криму та Донбасу. Всі ці історичні зв'язки використовуються як причина, чому вони претендують на наші території. І мені дуже хотілося б, щоб наша молодь мала можливість все ж таки будувати своє життя по-іншому», – зізнається Наталія.

«Їм потрібен хтось, хто буде їх підтримувати»

Наталія Лютікова підказує молодим кримчанам не лише як виїхати з Кримського півострова, а й допомагає в оформленні українських документів.

«Я сама мама підлітків. Також у мене є прийомні діти з окупованих територій. Мені зрозумілі їхні потреби, проблеми, з якими вони стикаються. Будь-який шлях з окупації сюди, коли тебе не підтримують батьки, – це великий виклик. І на цьому шляху їм обов'язково потрібен хтось, хто буде їх підтримувати, супроводжувати, консультувати, зустрічати», – пояснює Лютікова.

За 12 років анексії Криму українське законодавство, як і раніше, не зовсім розуміє, що робити з молоддю, яка хоче виїхати з ТОТТимчасово окуповані території України і отримати документи.

«[Система] не просто недосконала – вона не відповідає часу. Її потрібно налагодити, щоб молоді люди могли нею користуватися, щоб вона була легкою, доступною. Щоб молоді люди могли оформити перші документи, приїхати в Україну, поїхати до Європи за українськими документами», – впевнена кримська волонтерка.

У Лютікової є бачення того, як міг би виглядати механізм отримання українських документів для молоді з ТОТ.

«Молода людина, перебуваючи в окупації, звертається в одне – має бути одне вікно, умовно, через інтернет. Звертається, надсилає своє свідоцтво про народження, інформацію про своїх батьків, бо не завжди є копії паспортів, просто інформацію. У цьому центрі перевіряють цю молоду людину через пошук інформації про її батьків у базах даних України. Про всіх людей, які до 2014 року були повнолітніми, а відповідно про всіх батьків цих молодих людей, є інформація в державних органах. Цей центр має перевірити за два-три дні цю інформацію, надати підтвердження, що так, дійсно, такі люди були, є, у них дійсно є дитина. Проконсультувати щодо всіх заходів безпеки, як правильно виїжджати з окупованої території, і запросити до консульської служби. Молода людина їде до консульської служби тієї країни, яка їй підходить, там отримує посвідчення на повернення в Україну і їде в Україну. Або вже отримує там навіть свій перший ID-паспорт. Ну, це я прямо хочу взагалі, щоб було ідеально», – розповідає Наталія.

Україна вже пропонує молоді з ТОТ певні можливості – «підйомні» виплати та безкоштовне навчання в університеті, проте процес реінтеграції все ще стикається з низкою проблем.

З чого почати?

Тим, хто вирішив їхати за українським паспортом, Лютікова радить обрати того, до кого будете звертатися за детальною інформацією та супроводом.

У деяких випадках українські волонтери допомагають не лише інформаційно, а й фінансово, а також із житлом на материковій частині України.

Адже кожен випадок індивідуальний і не всю інформацію можна знайти у вільному доступі – з міркувань безпеки.

Крім Наталії, молодим кримчанам допомагають Представництво президента України в АРК, гуманітарна програма Bring Kids Back UA та громадські організації «Крим SOS», Save Ukraine та інші.

Українське свідоцтво про народження та копії паспортів батьків – основні документи, які вам знадобляться. Стануть у пригоді й інші папери, які ви зможете знайти – скани трудових книжок, водійських посвідчень, пенсійних посвідчень. І не відмовляйтеся від свого російського паспорта – як внутрішнього, так і закордонного.

«Це спростить вам виїзд із території, умовно, проросійських держав і самої Росії. Тому що у нас є молоді романтики, які принципово відмовлялися отримувати в окупації російські закордонні паспорти, щоб із цією державою взаємодіяти по мінімуму. Але це було помилкою, це ускладнює можливість дістатися України», – каже Лютікова».

Маючи російський закордонний паспорт, можна дістатися Молдови, а звідти – перетнути український кордон. Ця країна пропускає в Україну після пред’явлення свідоцтва про народження.

На цей час до Грузії, Вірменії, Казахстану та Білорусі можна потрапитиЦю інформацію, а також терміни легального перебування в цій країні власникам російського паспорта краще перевіряти перед самим виїздом: інформація може змінюватися. з внутрішнім російським паспортом. Але й у випадку з цими країнами волонтери радять усе ж таки отримати закордонний паспорт – про всяк випадок. Також після прибуття до цих країн необхідно з’явитися до української консульської служби та отримати посвідчення на повернення в Україну. Цей механізм також не є ідеальним. Докладніше про це ми писали тут.

Ще перед виїздом із Криму необхідно почистити свій телефон на предмет матеріалів, які можуть здатися російським прикордонникам небезпечними. Не скидайте телефон «до заводських налаштувань» – девайс має виглядати так, ніби ним справді користуються.

«Тому що, якщо ви поїдете з чистим телефоном, то точно будуть запитання, і ви просто можете через свою недосвідченість не витримати допиту, який може статися. Я не хочу лякати, але це реалії нашого життя. Вас можуть розколоти, і ви навіть ні в чому не будете винні, але, як це вміють робити росіяни, вони можуть змусити вас зізнатися в тому, у чому ви насправді не винні», – розповідає Наталія Лютікова.

Очікування посвідчення на повернення в Україну, як і сама дорога, може затягнутися на місяці.

«Буває по-різному, тому потрібно розуміти, що у вас має бути фінансова підтримка. У вас повинні бути при собі гроші, доступ до грошей, має бути людина, яка зможе вас підтримати на випадок чого», – каже волонтерка.

Битва за український паспорт

Після приїзду в Україну молодій людині необхідно отримати український паспорт. Для цього потрібно звернутися до Державної міграційної службиПаспорт можна отримати в ДМС, ЦНАП або ДП «Документ». із пакетом документів.

Якщо хоча б один із ваших батьків готовий вас підтримати та по відео підтвердити вашу особу, то, швидше за все, у вас не буде проблем із отриманням паспорта. Ви зможете отримати його за кілька місяців. Якщо ви не знайдете поступливого родича, отримання паспорта перетвориться на велику проблему.

«Якщо ж ваші батьки проти, на жаль, на сьогодні жодна державна процедура не спрацює. І, швидше за все, вам це не вдасться. Мені дуже неприємно про це говорити, але я розмовляю чесно зі своїми дітьми та з будь-якими людьми. Тому шукайте волонтерів. Звертайтеся до мене, звертайтеся до фонду «Плахта». Ми будемо шукати можливості, як вам допомогти. Тому що інакше поки що держава не дає можливості такій молоді верифікуватися та підтвердити своє громадянство», – розповідає Наталія Лютікова.

Але є і позитивні моменти для молоді з ТОТ, які українська держава почала потиху впроваджувати у своє законодавство. Наприклад, із 2026 року запрацювала держпрограма, яка гарантує «підйомну» допомогу в розмірі 50 тис. грн для дітей та молодих людей 18–23 років, які повертаються з тимчасово окупованих територій або після депортації. Але є одне «але»: виплата стане доступною лише після отримання українського паспорта.

А от вступити до українського вишу можна і без паспорта. Нещодавно в Україні почала працювати програма «нульового року».

«Для молоді, яка приїжджає з окупованих територій, не тільки з Криму. Для них буде адаптаційний курс від 3 до 6 місяців, який дозволяє безкоштовно проживати в гуртожитках. Близько 63 вищих навчальних закладів долучилися до цієї програми. У їхніх гуртожитках ти проживаєш, тобі покривають деякі побутові витрати. І ти можеш за цей час отримати паспорт, підготуватися до складання НМТНаціональний мультипредметний тест — єдиний комп'ютерний онлайн-іспит для вступу до українських вишів.», – розповідає волонтерка Наталія Лютікова.

Докладніше дізнатися про цю програму можна в Координаційному центрі з розвитку сімейного виховання та догляду за дітьми.

«Молодь Криму лояльна до України»

Наталія впевнена: Україні є кого повертати з Криму.

«За період із 1991 по 2014 рік до шкіл Криму пішло пів мільйона дітей, які пізніше стали молодими людьми. І це якраз те покоління, яке не дивилося телевізор. Відповідно, у період після 2014 року на них не діяла російська пропаганда, тому що до повномасштабного вторгнення росіяни майже не використовували інтернет для обробки мізків населення на окупованих територіях, а переважно телебачення. Молодь не піддалася цьому. Щобільше, молодь пам'ятає, що вони українці, що вони навчалися в українських школах, у них [є] свідоцтва про народження громадян України. І навіть більше, період окупації припав саме на той вік, коли у них відбувається сепарація від батьків. Якщо батьки мали проросійські погляди, більшість цих молодих людей займала антагоністичну позицію і не підтримувала їх. З багатьох причин молодь Криму – це якраз ті люди, які лояльні до України», – каже кримська волонтерка.

Наталія розповідає, що спілкується з молоддю в Криму: вони цікавляться тим, що відбувається в Україні.

«Вони спілкуються українською, і я, коли ми починаємо спілкування, пропоную їм, якщо їм важко, говорити російською. Навіть не тому, що важко, а тому, що небезпечно: невідомо, хто може почути. 100% із них кажуть, що їм принципово говорити зі мною українською. При тому, що вони її в школі або вчили один-два роки, або взагалі не вчили. Вони шукають можливості, щоб дивитися українських блогерів, дивитися кіно з українською озвучкою. Але найчастіше відповідь така: «Я не знаю, я просто люблю Україну», – розповідає Лютікова.

Увесь шлях молодих людей, які до неї звернулися, з Криму на материкову частину України Наталія супроводжує онлайн. Уже в Києві вони обов’язково зустрічаються наживо.

«Ми обіймаємося, і не хочеться відпускати одне одного з цих обіймів. Я дуже щаслива, я просто неймовірно щаслива, і кажу їм про це. І вони дуже щасливі. Просто велике, безмежне щастя і вдячність Всесвіту за те, що ще одна доля молодого українця врятована. Потім у них будуть діти, виходить, що не одного зберегли, виходить, що зберегли більше, зберегли майбутнє. Це важливо», – впевнена Наталія.