Доступність посилання

ТОП новини

«Кому пощастить ‒ поранимо, кому ні ‒ вб'ємо»: про тортури в анексованому Криму


Ілюстраційне фото

26 червня у світі відзначали міжнародний день ООН на підтримку жертв катувань. З 2014 року такими жертвами стали сотні громадян України в анексованому Криму. Крим.Реалії вирішили нагадати, як російські силовики здійснюють незаконні дії на півострові.

Цей день виник в офіційному календарі Організації об'єднаних націй у 1997 році за рекомендацією економічної та соціальної ради Генеральної Асамблеї ООН. Він заснований для викорінення тортур та ефективного функціонування Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 року (набула чинності 26 червня 1987 року).

«Тортури є злочином відповідно до принципів міжнародного права. В усіх відповідних документах тортури суворо забороняються і не можуть бути виправданими ні за яких обставин. Ця заборона є одним з елементів звичайного міжнародного права та є обов'язковою до виконання усіма членами міжнародної спільноти, незалежно від того, чи ратифікувала ця держава міжнародні договори, які прямо забороняють застосування тортур», ‒ пояснюють в ООН.

З 2014 року з тортурами з боку російських бойовиків та спецслужб зіткнулися багато громадян України в окупованому Криму. Силовики застосовують жорстокі методи до затриманих, ігноруючи заборони міжнародного законодавства, повідомляють українські громадяни, які потрапили в руки російського слідства після анексії Криму.

Судячи з їхніх свідчень, на півострові є кімнати для тортур, через які довелося пройти багатьом, кого російська влада звинуватила в будь-яких злочинах або намагалася схилити до співпраці.

Тортури «кримської весни»

Незаконні силові методи до людей у Криму почали активно застосовувати проросійські бойовики та представники «кримської самооборони» під час захоплення півострова російською армією.

Найвідоміший випадок застосування тортур пов'язаний з кримськотатарським активістом Решатом Аметовим. У березні 2014 року він вийшов на площу Леніна в Сімферополі з протестом проти захоплення Криму російською армією. Він мовчки стояв навпроти озброєних солдатів російської армії. Незабаром до нього підійшли кілька людей у камуфляжі, заштовхали в автомобіль і вивезли в невідомому напрямку. Через кілька днів його тіло знайшли в Білогірському районі зі слідами жорстоких тортур, в результаті яких, як передбачається, його вбили. У Решата Аметова залишилися дружина та троє неповнолітніх дітей.

Ті, кому вдалося вижити в руках проросійських бойовиків, розповідають подробиці свого перебування в катівнях. Через тортури у березні 2014 року пройшли координатор кримських акцій Євромайдану Андрій Щекун та активіст Анатолій Ковальський.

11 днів провели із зав'язаними очима під постійним тиском з боку бойовиків

Вони розповіли, що 11 днів провели із зав'язаними очима під постійним тиском з боку бойовиків. Андрій Щекун говорить, що його катували струмом і стріляли по ногах, вимагаючи інформацію та контакти «Правого сектора», до якого активіст відношення не має.

«Роздягнули мене, прив'язали до шкіряного стільця й катували електрострумом. Били по плечах чимось гарячим. Коли я падав зі стільця і втрачав свідомість, вони били мене в грудну клітину. Відчував, що в кімнаті десь чотири людини стояли. Можливо, вони знімали це все. Займався мною чоловік з акцентом. Мені здалося, що це чеченці. Він сказав, що він найманець і був у Сомалі, йому все одно, кого різати. Говорив, що виріже мені печінку та зварить. Ножем по мені водили», ‒ розповідав він на лікарняному ліжку після звільнення з полону.

Ставили неадекватні запитання й тут же били

В руках проросійських бойовиків побували оператори компанії Babylon'13 Юрій Грузинов і Ярослав Пілунський. Вони теж стверджують, що пройшли через тортури.

«Все виглядало, як у кіно: продірявлений кулею матрац, на ньому ж бризки крові ‒ такі, що видно, що били прямо на цьому матраці. На добу кинули нам цей матрац. Не годували три доби, в туалет не випускали. За шість днів один раз вийшов. Били акуратно, відразу було зрозуміло, що вони не хотіли покалічити, щоб не було візуального ефекту. Били по голові, замотавши рушником очі. Били легкою алюмінієвою трубою по ребрах, нирках. Ставили неадекватні запитання й тут же били. Кожен раз приходили нові люди зі своїми погрозами та запитаннями», ‒ розповіли вони.

​У березні 2014 року з полону проросійських бойовиків вдалося вирватися двом активісткам Автомайдану ‒ Катерині Бутко та мешканці Ялти Олександрі Рязанцевій. Їх затримали, коли вони автомобілем намагалися заїхати до Криму в той час, коли він уже був захоплений російською армією. Бойовики на блокпосту знайшли у них у багажнику український прапор, а на руці у Олександри Рязанцевої ‒ татуювання, присвячене Небесній сотні Майдану. У зв'язку з цим дівчат затримали та деякий час тримали в катівнях.

На руці у Олександри Рязанцевої ‒ татуювання, присвячене Небесній сотні Майдану

«Вони мені хотіли відрізати руку, вони відрізали волосся мені. Жінок почали тягати за волосся, Катю Бутко били прикладом, нам говорили: «Біжіть у поле, ми будемо у вас стріляти, кому пощастить ‒ поранимо, кому ні ‒ вб'ємо», ‒ розповідала після звільнення з полону Олександра Рязанцева на прес-конференції у Києві.

«Били струмом, погрожували зґвалтуванням»

Після російської анексії Криму практику застосування тортур до людей продовжили підконтрольні Росії співробітники силових органів. Судячи з того, що озвучують у ЗМІ жертви цих незаконних дій, тортури у Криму мають загальну специфіку. Жертви розповідають, що їх перевозять у багажнику автомобіля з мішком на голові, б'ють, катують електрострумом, чинять моральний тиск, погрожують зґвалтуванням, обіцяють розправитися з рідними, якщо вони не підуть на угоду зі слідством і не визнають все, у чому їх звинувачують.

Одними з перших це відчули на собі фігуранти «справи «кримських терористів» Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Геннадій Афанасьєв та Олексій Чирній. У травні 2014 року їх усіх затримали в Криму представники кримського главку ФСБ Росії, звинувативши в плануванні терактів на півострові. До СІЗО активісти провели кілька днів у катівнях ФСБ, де їх жорстоко катували, вимагаючи зізнань. У підсумку зламати вдалося двох із чотирьох ‒ Геннадій Афанасьєв та Олексій Чирній дали потрібні свідчення, на яких і було засноване обвинувачення. Незабаром на одному з судових засідань Геннадій Афанасьєв відмовився від своїх свідчень, розповівши, що їх з нього вибили жорстокими тортурами.

«Мені наділи на голову протигаз, почали душити. А коли я задихався, вони упорскували мені туди якийсь газ, мене починало нудити, і я захлинався у своїй блювоті. Я не знаю як це пояснити. Вони говорили, що на цьому все закінчиться. Але нічого на цьому ніколи в них не закінчується. Вночі до мене прийшли в камеру тимчасового тримання з новими паперами, де вже були Кольченко та Сенцов. І все. Почали бити струмом у статеві органи. Погрожували зґвалтуванням, погрожували розправитися з моєю мамою», ‒ переказував він ЗМІ ці тортури.

У вересні 2017 року жертвою катувань ФСБ стали програміст, фахівець IT-сфери, кримський татарин, мусульманин, батько чотирьох дітей Ренат Параламов. У той день співробітники ФСБ провели обшук у його будинку, після чого забрали кримчанина в невідомому напрямку.

Незабаром Ренат Параламов був знайдений активістами на автовокзалі Сімферополя зі слідами побоїв в украй складному психологічному стані. Деякий час він не міг розмовляти і зміг розповісти про те, що з ним сталося, тільки після надання медичної допомоги. За словами Рената Параламова, співробітники ФСБ били його, катували струмом, погрожували зґвалтуванням і розправою над рідними.

Таким чином його змусили підписати протоколи, в яких він обмовив себе та інших людей, «зізнавшись» у зберіганні тротилу та патронів, а також в участі в мусульманській релігійній організації «Хізб ут-Тахрір», забороненій у Росії.

Викрадений кримчанин розповідає про тортури, які до нього застосовували невідомі
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:02:42 0:00
Завантажити на комп'ютер

У липні минулого року через тортури співробітників ФСБ пройшов водій сім'ї лідера кримських татар Мустафи Джемілєва Ахтем Мустафаєв. Він розповідає, що його з мішком на голові відвезли в підвал, де били, туго обв'язували голову скотчем і змушували стояти на колінах, намагаючись вибити свідчення щодо підпалу будинку російського муфтія Криму Еміралі Аблаєва.

«Йдуть у хід тортури голодом, побої, антисанітарні камери»

До тортур також прирівнюють неналежні умови утримання людей у місцях обмеження та позбавлення волі. У Криму таких фактів сотні, стверджують правозахисники.

Одними з перших про неналежні умови утримання в СІЗО почали говорити депутат підконтрольної Росії Алуштинської міськради Павло Степанченко та блогер, автор «Твоєї газети» Олексій Назімов. Вони перебувають в ізоляторі з жовтня 2016 року за звинуваченням у вимаганні 150 тисяч рублів від представників «Единой России» за не публікування компромату на членів партії.

Вони скаржаться на «тортури умов» у камерах: застосування сили, ненадання їм медичної допомоги, неможливість помитися та вчасно поїсти.

Переслідується одна мета ‒ спільними зусиллями «обробити» журналіста та депутата, які не визнають свою провину, створивши їм нестерпні умови існування. Для цього йдуть у хід тортури голодом, побої, переміщення в антисанітарні камери, багатогодинні катання в «склянках» задушливих автозаків, відмови викликати лікарів і таке інше», ‒ говорять депутат і блогер через свого адвоката Олексія Ладіна.

Про тортури під час затримання та неналежні умови в СІЗО неодноразово повідомляв фігурант «справи «українських диверсантів», активіст та учасник АТО з Енергодара Євген Панов. За три роки перебування в Сімферопольському СІЗО, а потім у російських колоніях він через складні умови утримання змінився до невпізнання.

«Дід Панов. Так називають нашого 42-річного Євгена Панова азіати в колонії Омська. Схудлий Женя на свій вік не виглядає. Потребує лікарів. Потрібний стоматолог ‒ згнив передній зуб. Потрібний офтальмолог, окуліст і невролог. Коли бачить яскраве світло, дуже болить голова. І взагалі дуже впав зір. Допомогу не пропонують. Прошу Людмилу Денисову (уповноважену Верховної Ради України з прав людини ‒ КР) дати запит на уповноваженого з прав людини в Москві, вимагати надання медичної допомоги», ‒ написав у Facebook брат Євгена Панова Ігор Котелянець 25 червня.

Критична ситуація склалася навколо кримськотатарського активіста Едема Бекірова, який перебуває в СІЗО Сімферополя за звинуваченням у незаконному зберіганні боєприпасів і вибухівки. У нього багато хронічних захворювань, інвалідність (нещодавно йому ампутували ногу). В таких умовах він потребує постійної медичної допомоги, яку йому в СІЗО не надають.

«Стан здоров'я погіршується. З'явилися напади задухи. Спочатку людина задихається, ловить повітря ротом, далі відкашлюється і цей кашель з кров'яними виділеннями. Коли це сталося в перший раз, він та його співкамерник довго стукали в двері камери. Хоч вона знаходиться в медчастині СІЗО, ніхто з медпрацівників довго не приходив. З'явився тоді, коли напад уже минув», ‒ розповів адвокат Едема Бекірова Іслям Веліляєв.

11 червня Європейський суд з прав людини ухвалив терміново помістити Бекірова до лікарні. Але підконтрольна Росії прокуратура Криму та ФСБ відмовилися госпіталізувати його, лише, за словами адвоката, відіславши його на 30-хвилинне обстеження, яке провели «неналежним чином».

«Такі злочини не мають терміну давності»

За інформацією КримSOS, упродовж п'яти років у Криму були зафіксовані близько 200 випадків тортур та негуманного поводження. За словами експерта Кримської правозахисної групи Олександра Сєдова, кількість тих, хто піддається нелюдському поводженню в контрольованих Росією місцях позбавлення волі, може обчислюватися сотнями. І це тільки в межах політично мотивованих справ.

Багато з тих, хто причетний до катувань, пізнані жертвами, є докази їх незаконних дій, але ніхто на сьогодні не покараний.

«Інформація про тортури збирається, є безліч свідчень, прізвища, імена людей, які проводять тортури. Але поки вони поза зоною досяжності українського слідства, їм нічого не загрожує. Українські слідчі органи збирають інформацію, але головна проблема для них ‒ у відсутності доступу до анексованої території, а Росія на вимогу України відмовляється видавати винних у тортурах. Залишається чекати початку розгляду цих справ у Міжнародному кримінальному суді. Рішення можуть бути не скоро, але важливо, що такі злочини, як тортури, не мають терміну давності. У разі зміни політичної ситуації в Росії, деокупації Криму люди, причетні до тортур, можуть бути видані Міжнародному кримінальному суду», ‒ сказав Олександр Сєдов у коментарі Крим.Реалії.

Багато російських адвокатів скаржаться, що російська влада півострова нерідко сприяє замовчуванню фактів катувань і це ускладнює процес притягнення винних до відповідальності. Не бажає російська влада визнавати такі факти й на міжнародних майданчиках.

«Наприкінці минулого року під час універсального періодичного огляду інформації з прав людини в Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини представники міжнародних організацій надавали Росії інформацію про застосування тортур на її території. Але представники російської делегації все заперечували та говорили, що такого не відбувається», ‒ говорить Олександр Сєдов.

У прокуратурі АРК повідомили Крим.Реалії, що наразі за фактами тортур щодо громадян України в Криму відкриті 12 кримінальних проваджень. З них 6 перекваліфіковані за статтею 438 (порушення законів і звичаїв війни). Ці статті передбачають покарання від трьох до десяти років позбавлення волі.

XS
SM
MD
LG