Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Реакція російських керівників і медіа після атаки на Бєлгород стала, гадаю, чи не найкращим доказом існування «росіян трьох ґатунків».
«Перший ґатунок» росіян – це жителі суверенної території Росії. Власне, і тут є значні відмінності у ставленні до тих, хто живе в Москві й у інших регіонах, але це, швидше, відмінна риса будь-якої тоталітарної держави. Столиця – в центрі уваги влади. У Північній Кореї жити в Пхеньяні теж не те саме, що в будь-якій іншій точці країни. І все-таки і в цій ситуації є явне – ще з часів чеченських воєн – ставлення до жителів Північного Кавказу та решти Росії. Невипадково республіки Північного Кавказу тривалий час були відокремлені від решти території країни фактичною кордоном із перевіркою документів. Тож це, можна сказати, росіяни «другого ґатунку».
Путін спостерігає за тим, що відбувається в Криму та інших регіонах України, без особливих емоцій
І, нарешті, є «росіяни» «третього ґатунку» – мешканці окупованих територій України. Формально Володимир Путін записав Крим та інші регіони України до російської конституції. Фактично – холоднокровно спостерігає за війною на цих територіях, хоча офіційною метою його «спецоперації» був саме «мир для Донбасу». Після удару по Бєлгороду Путін розповідав російським військовим, як у нього всередині все клекоче. Цікаво було б дізнатися, а чому нічого не клекоче після ударів по Севастополю? Адже це той самий «сакральний» Крим, окупація якого стала чи не головною подією в політичній кар'єрі російського президента! Не кажучи вже про те, що удари по Севастополю мають значно більший військовий ефект для Росії, ніж удари по Бєлгороду. Вони значно обмежили активність Чорноморського флоту РФ, змусили військово-морське командування Росії розпочати відновлення покинутої бази в Очамчирі та перебазувати кораблі в бухту Новоросійська. Але Путін спостерігає за тим, що відбувається в Криму та інших регіонах України, без особливих емоцій, мабуть, саме тому, що для нього та його співвітчизників ця анексована територія, звісно, ніяка не Росія. А просто плацдарм для війни з Україною. Ну і, звичайно ж, люди, які живуть на цьому плацдармі – просто «витратний матеріал» у цій жорстокій війні.
Не стверджуватиму, що «звичайні росіяни» та їхня безпека справді хвилюють Путіна. Упевнений, російський президент ніколи не вирізнявся людинолюбством, це стало зрозуміло вже в перші місяці його перебування при владі, коли він продовжував насолоджуватися відпусткою в дні трагедії підводного човна «Курск», а потім зневажливо розмовляв із родичами загиблих моряків. Але Путін, принаймні, має демонструвати емоції, коли йдеться про «росіян першого ґатунку». Мешканці окупованих територій навіть такого вдавання від російського президента, схоже, не дочекаються.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
