З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну в російському кримінальному кодексі з'явилася стаття 275.1 – своєрідна «лайт-версія» статей про шпигунство та державну зраду. Що це за норма, для чого її ввели, хто з кримчан став жертвою такого типу переслідувань і як у ФСБ навчилися отримувати додаткову вигоду із ситуації – читайте в цьому матеріалі.
Конструкція для свавілля
Кримінальну відповідальність за «співпрацю на конфіденційній основі з іноземною державою, міжнародною або іноземною організацією» в Росії ввели з 14 липня 2022 року. За допомогою цієї норми криміналізували будь-які контакти з іноземними суб'єктами, якщо, на думку силовиків, таке спілкування несе загрозу російській безпеці.
Як зазначають правозахисники, розмиті формулювання дозволяють російським силовикам фактично за будь-яке листування з іноземцем позбавляти волі на строк від трьох до восьми років.
«Конструкція складу злочину, передбаченого ст. 275.1, припускає переслідування саме за «співпрацю», якій приписується мета «сприяння в діяльності». При цьому доведення наявності і такої мети, і такої спрямованості є практично нездійсненним завданням і завідомо передбачає свавілля слідства та суду», – зазначають експерти товариства «Меморіал».
Жертв такої форми переслідувань у середовищі російських силовиків охрестили «конфіденціалами». На початок цього року було відомо щонайменше про 120 справ за звинуваченнями в «конфіденційній співпраці», проте на території анексованого Кримського півострова новація практично не прижилася.
Співробітники ФСБ Росії. Ілюстративне фото
«Лайт-версія» не зайшла
«Порівняно з кількістю справ, які розглядали за останні чотири роки кримські суди за звинуваченнями у державній зраді та шпигунстві, відсоток звинувачень у конфіденційній співпраці з іноземцями був незначним – лише сім процесів із вісімдесяти», – розповіли Крим.Реалії у правозахисній організації «Кримський процес».
Першими кримськими «конфіденціалами» стали двоє ялтинців – Дмитро Пастащук та Валерій Лизун, засуджені в підсумку до шести та п'яти років колонії за нібито передачу через месенджер даних «про обстановку на півострові». Потім суд у Севастополі за цією статтею відправив за ґрати на п'ять років і три місяці активістку «Жовтої стрічки» Ксенію Светлишину, а невдовзі – на чотири роки позбавив волі за аналогічними звинуваченнями сімферопольця Бориса Кадочнікова.
Ноутбук із доступом до інтернету. Ілюстративне фото
Також минулого року за цією статтею був засуджений викрадений ялтинець Чараз Акімов, якому призначили покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі. А ось колишній командир одного з батальйонів кримського «Беркута» Сергій Соломко отримати покарання за «легкою версією» не встиг – його справу повернули прокурору з формулюванням «наявність підстав для кваліфікації дій як більш тяжкого злочину». Аналогічне рішення суд виніс щодо Сергія Лозовського.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: «Місцеперебування... відоме». Куди в анексованому Криму зникають люди?Тренд на посилення
Відтоді нових справ про конфіденційну співпрацю до кримських судів не надходило. З середини минулого року змінювати обвинувачення на більш тяжку статтю про держзраду російські силовики почали ще до передачі матеріалів до суду, на етапі попереднього слідства. Так, затримані у жовтні 2024 року в Севастополі Олександра та Вікторія Стрілець спочатку звинувачувалися за статтею 275.1, проте вже у серпні наступного року суд розглядав справу за обвинуваченням у державній зраді.
Правозахисники зазначають, що тенденція посилювати будь-які контакти з українцями до державної зради торкнулася не лише останніх справ, а й тих засуджених, які вже отримали свої вироки як «конфіденціали».
Так, наприклад, під час касації суд повернув на новий розгляд кримінальну справу стосовно активістки «Жовтої стрічки» Ксенії Светлишиної. Згодом їй додали до вже винесеного вироку ще вісім років позбавлення волі, переглянувши її діяння не як співпрацю з іноземною організацією, а як повноцінну державну зраду.
За даними «Кримського процесу», щонайменше ще двоє «конфіденціалів» – Чараз Акімов та Борис Кадочніков – на сьогодні також очікують на перегляд своїх вироків у бік посилення термінів покарання.
При цьому експерти зазначають, що спочатку російські силовики могли використовувати перспективу засудження за легшою статтею як стимул, коли підозрюваних переконували визнати провину і дати необхідні слідству свідчення в обмін на обвинувачення з невеликим терміном покарання. «Переосмислення» кваліфікації, що відбулося згодом, повністю позбавило цих людей можливостей захищатися, оскільки раніше вони вже все визнали і з усім погодилися. Ну а співробітникам ФСБ такий підхід допоміг, не напружуючись, підняти відсоток «розкриття» особливо тяжких злочинів.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Написав, запостив – за ґрати. Репресії в Криму за схвалення українських перемог