A link to this page that works in regions where our site is blocked.
Російські військові, учасники війни в Україні – гості «Артеку» в анексованому Криму. Президент РФ Володимир Путін в «Артеку». Колаж
Після окупації та анексії Криму влада Росії проголосила курс на відновлення головної дитячої оздоровниці СРСР. За версією російської пропаганди, в роки незалежної України міжнародний дитячий центр «Артек» «був у руїнах», а ось у Російській Федерації «табір розквітнув, повернув минулу славу та приймає тисячі українських дітей». Але чи так це?
«Я зовсім не згодна з росіянами, що за [роки незалежності] України табір перебував у занепаді. Те, що вони [росіяни] там пояснюють, – це абсолютна маячня, бо мене привезли у табір з чудовим п'ятиразовим харчуванням. У табір, де був одяг, форма, де всі були однакові, незалежно від їхнього матеріального становища. У табір, де була міжнародна зміна, і де я вперше в житті побачила дітей з іншим кольором шкіри, які розмовляють іншою мовою. Там були діти з Мозамбіку, Вірменії, Кенії, Росії», – згадує правозахисниця, юристка Регіонального центру прав людини й артеківка 2012 року Катерина Рашевська.
Так зване оздоровлення українських дітей з окупованих територій у кримському «Артеку», що з 10 червня перебуває під санкціями, документ про які підписав президент України Володимир Зеленський, теж під великим питанням. Головне завдання оздоровниці, схоже, інше.
Зустріч артеківців з учасниками так званої «спеціальної військової операції». Крим, 2024 рік
До дітей привозять чи запрошують учасників так званої «СВО». І вони розповідають про те, як треба любити батьківщину та як треба її захищати
Ольга Куришко
«Вони, наприклад, беруть дітей із тимчасово окупованої території, беруть дітей, примусово вивезених з окупованих територій, запрошують дітей із території РФ. І вони їх разом змішують між собою, проводячи там різні заходи дитячого штибу. Але всі заходи мають такий мілітаризований аспект. Наприклад, до них привозять чи запрошують учасників так званої «СВО» («спеціальною військовою операцією» в Росії називають повномасштабну війну проти України – ред.). І вони розповідають дітям про те, як треба любити батьківщину та як треба її захищати. І все довкола цього обертається. Тобто, вони повністю мілітаризували освіту», – розповідає Постійна представниця президента України в АР Крим Ольга Куришко.
Діти в таборі «Артек», Крим, 2019 рік
Головна мета, яка була тоді, до початку повномасштабного вторгнення, і залишається зараз – це політизація дітей, їх мілітаризація та переформатування
Катерина Рашевська
«Вже до 2022 року росіяни мали чітко налагоджену логістику того, як вивозити дітей з інших окупованих територій, на той час це були частини Донецької та Луганської областей, на так зване оздоровлення, яке ніколи оздоровленням само по собі не було. Тобто головна мета, яка була тоді, до початку повномасштабного вторгнення, і залишається зараз – це політизація дітей, їх мілітаризація та переформатування, тобто пояснення їм, що вони – частка однієї великої Росії», – каже правозахисниця Катерина Рашевська.
Росія щосили намагається зберегти міжнародний статус «Артеку». Публічно звітує про сотні дітей з інших країн, які щороку відпочивають у таборі. Але це зовсім так.
Діти із Сирії в «Артеку»
«Наприклад, говорять про те, що це громадяни Іспанії чи громадяни Італії, чи громадяни Німеччини, хоч насправді це росіяни з громадянством іноземних держав. Тому «Артек» зараз приймає дуже багато дітей саме через те, що їх звозять з багатьох територій, і виходить так, що громадянин іншої країни, який опиняється на тимчасово окупованій території, є порушником порядку перетину державного кордону України. І це означає, що Україна має легітимне право притягувати його до відповідальності», – пояснює Ольга Куришко.
Через жорна російського «Артеку» пройшли тисячі українських дітей із захоплених РФ територій. Наступного року табір, за даними Центру національного спротиву, прийме 56 тисяч українських дітей з окупованих регіонів.
Діти в «Артеку» вітають Путіна з днем народження. Крим, 2017 рік
«Якщо ми беремо з початку повномасштабного вторгнення, то це цілком реальна цифра – близько 4 тисяч дітей. І я підозрюю, що вона може бути навіть більшою, бо дітей вивозять протягом усього року. У нас уже минуло три роки повномасштабного вторгнення, дітей вивозять дуже великими групами, тобто це іноді понад 100 осіб, і тому 4 тисячі виглядають цілком адекватно, враховуючи, що Артек – це не один корпус, Артек – це величезна кількість корпусів», – переконана правозахисниця Катерина Рашевська.
Ідеологічно кримський «Артек», який цього року відзначає своє століття, відкотився до 30-х років минулого століття. Табір максимально мілітаризований та політизований, тут усім править «Юнармія» і так званий «Рух перших» («Движение первых»), переконані історики та правозахисники.
З Америки з любов'ю. Історія візиту Саманти Сміт в «Артек» (фотогалерея)
1/14На півострів Саманта Сміт прилетіла з Москви. В аеропорту Сімферополя її вже зустрічали діти з табору. «Дорогою в «Артек» діти разом з акордеоністом навчили мене кільком популярним пісням, у тому числі і знаменитій «Пусть всегда будет солнце!» – її ми співали англійською мовою», – згадувала Саманта
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
2/14В «Артеку» гостю з Америки зустрічали короваєм і танцями. «Грав оркестр, і піонери скандували моє ім'я. Я сторопіла і не могла вимовити ні слова», – розповідала Саманта. Однак підготовка до приїзду дівчинки змусила керівництво табору понервувати
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
3/14Вожата табору «Морський» Ольга Сахатова згадувала, що новина про приїзд Саманти Сміт працівників не потішила: «Усіх іноземців і так у «Морський» возили щодня. Тільки й робили ми, що табір надраювати, а тут ще така увага з боку преси очікувалася! Ми навіть заочно називали дівчинку «Саламандра», так вона нам заздалегідь не подобалася».
На фото з дня зустрічі Саманти Сміт можна побачити плакати з написами: «Ми раді зустріти тебе в нашому «Артеку», «Ласкаво просимо, Саманта, в наш сонячний «Артек»
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
4/14Форма «артеківців» Саманті дуже сподобалася і дівчинка навіть попросила залишити її собі на пам'ять, що дуже сильно спантеличило вожату – за правилами табору кожну «втрачену» річ вирахували б з її зарплати.
Ольга Сахатова згадувала про це так: «Я з цією думкою змирилася, дівчинка-то була прекрасна, я вже її сприймала не як «посла миру», а як моє артеківське дитя, чому б мені й не подарувати їй форму, що ми, мало що ми кому повинні? Але все якось владналося без моїх благих поривів – дали форму»
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
5/14Одним із найяскравіших вражень для американської школярки стало Чорне море. «Що з водою? Вона солона!» – дивувалася вона, адже до цього зіштовхувалася лише з прісноводними водоймами
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
6/14На фото Саманта з ленінградською школяркою Наташею Каширіною. Її мама викладала англійську, тому в керівництві табору вирішили «звести» дівчаток для зручності американської гості. За три дні Саманта і Наташа потоваришували та продовжили спілкуватися навіть після закінчення зміни.
На початку 1990-х Наташа разом із Ольгою Сахатовою їздили в США у ролі вожатих у табір імені Саманти Сміт, організованому її матір'ю Джейн Сміт. Там Каширіна познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком і згодом переїхала жити до Каліфорнії
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
7/14У 2015 році на відкритті виставки в пам'ять про Саманту Сміт у музеї штату Мен Наталя Каширіна-Росстон так згадувала про літо 1983 року: «За три божевільні дні, які Саманта провела в «Артеку», ми дізналися, що у нас багато спільного. Ми обидві любили плескатися в морі та пірнати за красивою галькою і черепашками, ми обидві думали, що хлопчики – шкідники, ми обидві любили тварин, і ми обидві не любили їжу в їдальні»
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
8/14Таке ж фото в книзі «Подорож у Радянський Союз» Саманта підписала «Artekevich Sigda!» Це фраза з пісні «Артеківська клятва» і насправді фраза звучить «артеківець сьогодні – артеківець завжди»
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
9/14Наташа (праворуч) і Саманта на святі Нептуна. «Тут було все: змагання з плавання, театралізована вистава на воді, сміх, жарти, а під кінець піонери кидали в море своїх вожатих», – згадувала вона
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
10/14За словами дівчинки, за три дні в «Артеку» вона жодного разу не відчула себе самотньою: «У мене з'явилося багато друзів, серед них були хлопці, які англійської не знали зовсім»
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
11/14Радянські діти розпитували Саманту про життя в Америці – особливо про одяг і музику. Іноді вечорами вони говорили про війну і мир. Так Саманта дізналася, що майже у кожного, з ким вона познайомилася в «Артеку», у Другій світовій війні загинули родичі.
Згодом дівчинка дивувалася – якщо їй вдалося потоваришувати з «артеківцями», то чому не можуть потоваришувати США і СРСР? «Якщо війна може погубити все, найголовніше – не воювати. Так я вважаю», – говорила вона
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
12/14Останній день Самани Сміт в «Артеку» припав на закінчення чергової зміни. Хода, танці, маскарад і феєрверки – дівчинка згадувала це словами «грандіозне видовище» і дивувалася тому, що свято змусило танцювати навіть її батьків.
На фото: Саманта з батьком, Артуром Смітом, в оточенні дітей і журналістів
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
13/14Згодом Джейн Сміт розповідала, що поїздка в СРСР змінила її дочку – дівчинка подорослішала за одне літо.
Саманта ж вважала, що найголовнішим висновком з її подорожі стало розуміння того, що люди в світі не чужі, а схожі на сусідів. Свою книгу вона закінчувала наступними словами: «Іноді я все ще хвилююсь, що наступного дня стане останнім на Землі. Але оскільки все більше людей думають про світові проблеми, я сподіваюся, що скоро ми знайдемо шлях до миру в усьому світі. Можливо, хтось покаже нам шлях»
A link to this page that works in regions where our site is blocked.
14/14Через рік після загибелі Саманти, 1986-го, в «Артеку» з'явилася алея її імені. В Ялті тим часом почав курсувати прогулянковий теплохід «Саманта Сміт». Щоправда, за останні роки він потрапляв у нерадісні новини: спочатку теплохід горів, а потім у російському підприємстві «Кримські морські порти» вирішили продати судно за непотрібністю
