«Відійдіть убік і чекайте» – такими словами російські прикордонники на паспортному контролі часто зустрічають жителів окупованого РФ Криму. Для декого з них це очікування зрештою закінчується викраденнями, катуваннями та довгими роками ув’язнення. Про історії людей, які так і не дісталися пунктів призначення, читайте в цьому матеріалі.
Погрожували розправою над дітьми
Кримчанка Вікторія Сергеєва прилетіла до Сочі з Туреччини в серпні 2025 року. Вона поверталася додому, до Бахчисарайського району. На паспортному контролі від неї вимагали надати український документ і встановили, що вона все літо перебувала в Україні. Після цього російські силовики забрали телефон і знайшли там застосунки українських банків, змусили їх розблокувати та переглянули історію переказів. Співробітники ФСБ вирішили, що там були донати на українську армію, і Вікторія вирушила відбувати 13 діб арешту «за непокору» вимогам надати паспорт.
Як повідомляє російська організація «Первый отдел», згодом вона ще кілька разів зазнавала так званих «карусельних арештів», коли новий протокол складався одразу після відбуття попереднього арешту. У цей період вона постійно підписувала якісь папери, оскільки силовики погрожували розправою її дітям. А потім без суду та слідства Сергеєву етапували до СИЗО Борисоглібська у Воронезькій області. Там її утримували в жорстоких умовах і повній ізоляції протягом п’яти місяців, і лише на початку цього року їй висунули обвинувачення у державній зраді. Як тільки кримчанка отримала офіційний статус, вона одразу ж заявила, що зізнання давала під тиском, і відмовилася від своїх свідчень.
Утім, це ніяк не вплинуло на її подальшу долю. За даними правозахисної організації «Кримський процес», суддя Верховного суду Криму Віктор Зіньков засудив її до п’ятнадцяти років позбавлення волі. При цьому експерти організації зазначили, що Зіньков «має репутацію заангажованого та залежного судді, який неодноразово сприяв органам ФСБ під час розгляду політично мотивованих справ». Зокрема, нагадали в організації, цей суддя багаторазово ігнорував заяви про викрадення та катування у справі проти Нарімана Джеляла та братів Ахтемових.
Били по голові
Схожа історія сталася з Діаною Гаврилюк, яка восени минулого року прилетіла до Сочі, щоб дістатися Криму та відвідати помираючу тітку. Як розповів «Суспільному» її чоловік, увагу російських силовиків міг привернути новий закордонний паспорт, замовлений у Дубліні, де сім'я проживала з 2022 року.
Далі схема була майже ідентичною тій, із якою зіткнулася до цього Вікторія Сергеєва – арешт за «непокору», катування та статус інкомунікадо в СІЗО Борисоглібська, а потім етапування до Краснодара з офіційним висуненням обвинувачень у державній зраді за нібито донати на українську армію. Від попередньої історії ця відрізняється ще й тим, що на десять днів Діану Гаврилюк навіщось вивозили на невизнану територію Абхазії та тримали там у секретній тюрмі ФСБ.
Також важливо зазначити, що, за словами чоловіка, під час утримання в Борисоглібську Діану Гаврилюк катували, зокрема били по голові під час допитів. Також було відомо, що там у неї розійшлися шви, накладені після нещодавно зробленої операції, однак адміністрація російського слідчого ізолятора не надала жодної медичної допомоги.
Просили зізнатися
Ще одну схожу історію представило видання «Осторожно, новости». Подружжя Наталя та Юрій А. переїхали до Краснодара з Херсона після відступу російської армії в листопаді 2022 року. Улітку минулого року жінка вирушила провідати бабусю, яка залишилася в Херсоні й чекала на операцію. До бабусі Наталя поїхала з українським паспортом і через кордон України.
На зворотному шляху жінку затримали в сочинському аеропорту, розповів її чоловік Юрій журналістам. Пізно ввечері вона зателефонувала йому з чужого номера й повідомила, що прикордонники забрали в неї телефон і банківські картки, а також її «просили зізнатися в тому, чого вона не робила». Відтоді Наталя не виходила на зв'язок, але стало відомо, що її заарештували за непокору вимогам військовослужбовця. Після відбуття адмінарешту жінку забрали співробітники ФСБ, і вона просто зникла.
Надалі у ФСБ повідомили, що не затримували жінку, однак кримінальну справу у зв'язку з викраденням правоохоронці порушувати відмовилися. Прокуратура також навідріз відмовилася вбачати порушення законодавства. Протягом кількох місяців чоловік намагався домогтися бодай якоїсь інформації, але місцеві поліцейські порадили йому «не лізти в цю справу».
Викрадення – частина системи
Три історії, що сталися в одному аеропорту, в один проміжок часу, щодо жінок, які побували в Україні, та зі схожим перебігом подальшого переслідування, на думку правозахисників, вказують на те, що це не випадковості, а прояви певного загального алгоритму. Алгоритму, який передбачає на початковому етапі адміністративний арешт із надуманих причин, а потім – повноцінне викрадення.
«Це класичний прийом, який ми часто фіксуємо щодо викрадених. Наприклад, так було з Лерою Джеміловою, яку вивезли з Джанкойського ІТТ співробітники ФСБ, а потім дев'ять місяців заперечували свою причетність до її затримання. Коли настав час, вони заявили, що ось тільки зараз її затримали й висунули обвинувачення в держзраді. Увесь час до цього її утримували інкомунікадо в місцевому СІЗО. І таких випадків на сьогодні десятки», – прокоментували ситуацію в правозахисній ініціативі Irade, яка документує насильницькі зникнення в Криму.
Ігор Воротников – псевдонім фрилансера, який пише для RFE/RL під цим ім'ям із міркувань безпеки