Єдина україномовна газета Криму «Кримська світлиця» готується повернутися на Кримський півострів після деокупації, заявив її головний редактор Андрій Щекун з нагоди 30-річчя виходу першого газетного номера. З 2014 року, коли Росія анексувала Крим, видання зіткнулося із серйозними викликами, які могли призвести до припинення його діяльності. Але газету вдалося зберегти, зокрема завдяки ентузіазму кримської редколегії. Як зараз живе «Кримська світлиця» та як готується до повернення додому, розповідаємо у матеріалі Крим.Реалії.
Газета «Кримська світлиця» з'явилася наприкінці 1992 року. Її називали головним «центром українства у Криму». Протягом 30 років вона служила та продовжує служити джерелом інформації про ситуацію в Криму для всіх, хто вважає українську мову рідною, а також інформаційним майданчиком для проукраїнських сил.
Більше, ніж просто газета
З газетою спочатку співпрацювали багато кримських активістів і політиків, які намагалися публічно донести свої проукраїнські голоси в Криму в умовах засилля та пропаганди проросійських сил. Її Громадську раду всі ці роки очолює вчений та публіцист Петро Вольвач.
Частина кримської громадськості зустріла україномовне видання 1992 року «дуже вороже», згадує ексзаступник головного редактора «Кримської світлиці» (1992-1993 роки), український журналіст Микола Семена. А от українці, які живуть за кордоном, за його словами, жертвували гроші на випуск видання та просили надсилати їм газетні номери.
«Кримську світлицю» вважали голосом українців у Криму, оскільки редакційний колектив завжди активно заявляв свою позицію та брав участь у громадянських акціях на підтримку демократичного розвитку України. Журналісти газети, зокрема, висвітлювали та підтримували Євромайдан у 2013-2014 роках.
«Центром українства» у Криму називає «Кримську світлицю» перший заступник голови Держкомтелерадіо України Богдан Червак.
Я відчував, що Крим – це велика проблема для України, яка виникла лише тому, що українці не почуваються господарями у КримуБогдан Червак
«Мені доводилося бувати у Криму неодноразово. Центром українства там була «Кримська світлиця». Вже тоді я запитував себе: чому в Криму центр українства обмежений редакцією «Кримської світлиці»? Моє спілкування з українцями, які там жили, свідчило, що вони – не те, що національна меншість, а люди, яких тодішня влада усвідомлено віднесла на маргінес, не зважала на них, і фактично кожен випуск «Кримської світлиці» – це була героїчна перемога. Щоразу, коли я заходив до редакції цієї газети, я відчував, що Крим – це велика проблема для України, яка виникла лише тому, що українці не почуваються господарями у Криму, незважаючи на те, що формально існує українська влада у Києві. І в результаті ми отримали те, що отримали (російську анексію Криму у 2014 році – КР)», – заявив він на пресконференції у Києві 27 грудня.
Богдан Червак вірить, що наступний ювілей «Кримська світлиця» відзначить не в Києві, а в Сімферополі «у зовсім іншій атмосфері, ніж до 2014 року».
Життя заново
Після російської анексії Кримського півострова «Кримська світлиця», як і десятки інших ЗМІ, змушена була припинити свою діяльність через проблеми з перереєстрацією в Роскомнагляді.
Видання не виходило понад рік. А його нове життя розпочалося влітку 2016 року у Києві, куди вимушено переселилася частина редакційного колективу. Видання змінило формат та запустило онлайн-версію.
Поширюється газета переважно на материковій частині України. Кримчани ж можуть читати її лише в інтернеті. Архів номерів газети можна знайти у електронному сховищі Вікіпедії.
Головред видання Андрій Щекун розповів Крим.Реалії, що активні кримчани аж до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну та окупації Херсонської області підпільно возили «Кримську світлицю» на півострів і поширювали її там.
Зв'язок із кримською аудиторією газета зберігає також через свою електронну версію.
Газета є інформаційно-консультативним джерелом для кримчан, які мешкають на півострові та материковій частині України. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну на її сторінках публікували інформацію про умови навчання кримчан в українських вишах, отримання документів українського зразка, масові переслідування громадян України Росією на півострові та кримський опір російської агресії.
З 2019 року «Кримська світлиця» разом із Херсонською обласною адміністрацією, Державною архівною службою України та громадською організацією «Євромайдан-Крим» створили портал «Крим – Україна» – онлайн-банк архівних, музейних, науково-публіцистичних, просвітницьких та інформаційно-аналітичних матеріалів про зв'язок Криму з материковою частиною України
Редакція газети також створила сайт «Голос Криму. Культура», який публікує інформаційно-просвітницькі матеріали української Вікіпедії про культурну спадщину та історико-архітектурні об'єкти у Криму, внесені до Державного реєстру України.
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну газета висвітлює ситуацію на військовому, правозахисному та дипломатичних фронтах.
«Готуємось до повернення до Криму»
Роль «Кримської світлиці» у популяризації України в Криму до 2014 року та наближення деокупації півострова тепер «є глобальною» і досі «багатьма недооцінена», вважає Андрій Щекун.
Дуже багато непублічної діяльності газети зроблено до 2014 року та у наступні роки для того, щоб наблизити деокупацію КримуАндрій Щекун
«Газета «Кримська світлиця» – це ефективна інформаційна зброя в умовах опору України російській агресії та окупації півострова. Дуже багато непублічної діяльності газети зроблено до 2014 року та у наступні роки для того, щоб наблизити деокупацію Криму. Шкода, що мало хто знає і не розуміє, наскільки багато було зроблено газетою та наскільки сильний її вплив. Серед заслуг видання – зміна українського законодавства для захисту прав кримчан та, зокрема, релігійних громад Криму, підвищення ефективності санкційної політики щодо тих, хто переслідує кримчан, кримінальні провадження, відкриті Прокуратурою АРК за матеріалами газети щодо тих, хто порушує права кримчан та вчиняє злочини на півострові», – заявив Крим.Реалії Андрій Щекун.
«Кримська світлиця», на його думку, стане ефективним засобом інформаційної інтеграції Криму до України після повернення під контроль Києва. Наприкінці грудня виданню виповнилося 30 років, і колектив уже будує плани повернення на півострів, оскільки вірить, що Збройні сили України зможуть деокупувати його.
«Все, що ми робимо багато років – для того, щоб повернутися до Криму та реінтегрувати його в український інформаційний простір. Ми тримали цей фронт стільки років і не кинемо його до звільнення півострова. Тому ми готуємось до повернення до Криму», – каже Андрій Щекун.
«Головне ЗМІ деокупованого Криму»
Попередні роки діяльність «Кримської світлиці» часто трималася на ентузіазмі колективу, згадує Микола Семена. На його думку, після повернення до Криму газета має стати головним інформаційно-політичним виданням на півострові.
Потрібно думати про те, щоб «Кримська світлиця» була головним ЗМІ у деокупованому КримуМикола Семена
«Ми маємо визнати, що той план, який ми розробили у 90-х роках, практично не був реалізований. І ми маємо зробити все, щоб тепер після повернення до Криму цю програму було виконано. Ми замислювали «Кримську світлицю» як суспільно-політичну всеукраїнську газету, яка згодом мала б стати газетою номер один у Криму, опорою української влади та громадськості. Але виконати це практично неможливо. У видання були обмежені ресурси, і воно зазнавало тиску з боку кримської влади та спецслужб. Тепер ми не маємо повторити цю ситуацію. Потрібно думати про те, щоб «Кримська світлиця» була головним ЗМІ у деокупованому Криму, а газети, які там підтримали російську окупацію півострова, були закриті», – каже Микола Семена.
Наразі ресурси «Кримської світлиці» теж обмежені. Газета не має державної підтримки, а її діяльність продовжується за рахунок міжнародних грантових коштів. Найближчим часом газета планує почати продавати свою електронну версію, щоби покривати мінімальні потреби редакції.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
